На останніх Шабатах ми говорили про те, що ми є дітьми Божих пророків (див. «Ілля, Мордехай та головний герой Пуріму»). Це важлива частина нашої спадщини. Якщо ми діти Божі в Месії Ієшуа, то в нас має бути свідчення Ієшуа, яке є духом пророцтва, як сказано в книзі Об'явлення:

‍

«І я впав до його ніг, щоб вклонитися йому, та він каже мені: Гляди, не роби цього! Я співраб твій та твоїх братів, які мають свідчення Ісуса. Богові вклонися! А свідчення Ісуса – це дух пророцтва» (Об'явлення 19:10).

‍

Виявляється, справжнє поклоніння тільки Богу, без найменшого нальоту поклоніння людям, ангелам, кому б й чому ще не було, крім самого Бога, справжнє поклоніння розкривається через свідчення Ієшуа. А саме це свідчення є духом пророцтва.

‍

Ми як діти Бога Ізраїлю, Бога Авраама, Іцхака та Яакова, які увійшли в Бріт Хадаша (Новий Заповіт) з нашим Богом через Сина Божого Ієшуа Машиаха, не можемо по-справжньому поклонятися, якщо в нас не відкривається, не піднімається, не росте, не виливається через нас свідчення Ієшуа, яке є духом пророцтва.

‍

Тому це не гордість і не марнославство – повірити, що ми діти Божих пророків, і спадщина ізраїльських пророків – в нас, і дух пророцтва готовий розкривати зсередини нас цю велику спадщину. І ось питання: у чому це може і має проявлятися?

‍

1. Вірність Божому Слову.

‍

Для пророків Господніх Його написане Слово завжди було абсолютним авторитетом. Святий Дух оживляв і поглиблював Слово Боже для кожного з них і робив його актуальним у всі часи за будь-яких обставин. Основна частина служіння Божих пророків саме полягала у поверненні Божого народу до Його Слова. Взагалі, будь-яке справжнє покаяння - це повернення або, для невіруючих, навернення до життя, підпорядкованого Слову.

‍

Якщо ми є спадкоємцями цих славних Божих пророків, то ми маємо силу, владу і мудрість Ієшуа вникати, розуміти і діяти в Його Слові так, як діяли Його найпосвяченіші слуги - Його пророки. Крім того, вони не дозволяли жодним сумнівам, які приходили від ворога, від невіруючих або від релігійних людей, похитнути їхню вірність Святому Письму.

‍

І ми також можемо твердо стояти проти всіх – інформаційних, атеїстичних, релігійних та інших – спроб послабити біблійну основу нашої віри. Саме біблійну основу нашої віри. Будь-яка інша підстава не є підставою Божої віри. Ні прекрасна людська мораль, ні чудовий набір знань, ні наш чудовий особистий досвід, ні переживання не є фундаментом нашої віри. Фундаментом є Боже Слово.

‍

2. Пророки стародавнього Ізраїлю були провісниками нового заповіту.

‍

Це виражалося не лише у великих пророцтвах про Месію, а й у тому, що Всемогутній неодноразово дозволяв їм і навіть наказував порушувати певні заповіді Синайського заповіту. Це було вказівкою на те, що, як сказано в Єремії 31:31, Бог укладе новий завіт «з домом Ізраїлю та домом Єгуди». Не такий заповіт, який був укладений на Синаї. І в ньому комплекс цих найважливіших ритуальних заповідей перестане бути законом.

‍

В останні тижні ми робили акцент на подіях біля гори Кармель порівняно з тим, що відбувалося перед Пурімом. В обох цих випадках Божі пророки – я навіть наважусь сказати, що Мордехай певною мірою був пророком або принаймні спадкоємцем Божих пророків – в обох цих випадках і Ілля, і Естер, і Мордехай порушували ритуальні заповіді.

‍

Ілля приніс велику жертву і навіть відновив стародавній жертовник у той час, коли було абсолютно заборонено приносити жертви будь-де, крім єрусалимського Храму. ХаШем йому це наказав, а потім підтвердив цей наказ, коли послав небесний вогонь.

‍

Щодо Мордехая, згадайте, як Естер сказала: «Три дні сухого посту для всього Ізраїлю. Я поститиму зі своїми служницями теж, і потім піду до царя». Знаєте, на які дні випав цей піст? На 14-15 Нісана, коли взагалі постити не можна було, а треба було звершувати пасхальний седер. Це лише два приклади тих історій, які ми розглядали останнім часом. Їх набагато більше.

‍

Друзі, це показує нам, що ми не є рабами ритуальних обмежень у новому заповіті. Ми вільні їх не дотримуватися, але ми також вільні дотримуватися їх у свободі благодаті. І єдиним нашим керівництвом в цьому має бути любов до Господа та до ближніх.

‍

3. Божі пророки могли бути з будь-якого Ізраїлевого племени.

‍

Священники могли бути тільки з племени Левія, і то тільки з роду Аарона. Левити, які служили священникам, допомагали, але не допускалися до прямого священнодійства, теж були з коліна Левія. Царі мали бути тільки нащадками Давида, починаючи з Давида. Але пророки могли бути абсолютно з будь-якого коліна.

‍

І для нас, для новозавітного Божого народу, це знову ж таки особливий привілей та особлива благодать. Тому що кожна людина в єврейській месіанській громаді, незалежно від національності, має однакову гідність і право на духовну владу і дари. Усі наші громади приймають кожного із величезною радістю. Ми пишаємося Божою любов'ю, яка однаково спрямована до кожного з нас.

‍

І ще одне. Бог ніколи не призначав цариць в Ізраїлі, не призначав священників та левітів жіночої статі. Але Він вибирав і помазував пророчиць. Бог розподіляє Свої дари в єврейській новозавітній громаді не лише серед братів будь-якої національності, а й серед сестер.

‍

4. Здатність чути Божий голос.

‍

Пророк не міг бути пророком, якщо він не чув живого Бога Ізраїля. Це приклад та підтвердження для всіх нас. Кожна Божа дитина, тим більше в єврейських громадах, покликана вчитися і зростати у слуханні Руах аКодеш, у прийнятті конкретної реми (давара) у конкретних обставинах. Зрозуміло, що кожне слово від Бога має узгоджуватись з Його написаним Словом – з Логосом. Арамейською – Мемра, по-єврейськи скорочено – Танах.

‍

5. Усі пророки Ізраїлю боролися з ідолопоклонством.

‍

Будь-яким ідолопоклонством, будь-якого роду, будь-якому лжебогу. З поклонінням людям, як і з поклонінням лжебогам.

‍

6. Сміливість, безкомпромісність і самовідданість у слідуванні за Господом.

‍

У Євангелії від Луки записані умови нашого учнівства у нашого Спасителя:

‍

«Якщо хто приходить до Мене і не зненавидить свого батька та матері, дружини й дітей, братів і сестер, та ще й душу свою, той не може бути Моїм учнем. Хто не несе свого хреста і не йде слідом за Мною, не може бути Моїм учнем» (Луки 14:26-27).

‍

Найкращою ілюстрацією цього в усій Біблії були Божі пророки від Авраама до Йоханана Предтечі. Саме Божі пророки найкраще показують, як ми покликані виконувати це. Пророки не боялися говорити правду нікому - ні царям, ні священникам, ні лжепророкам, ні всьому народові.

‍

7. Саме пророки, а не священники, відрізнялися духовними дарами, чудесами та явленнями Божої слави в їхньому житті та служінні.

‍

Рабин Борис Грисенко, КЄМО Київ

Слово на Шабаті КЄМО Київ 21 березня 2026 року