У Біблії образ хмари тісно пов'язаний не тільки з Богом, з Його присутністю, але особисто з Месією Ієшуа, Сином Людським. Тому хмара – дуже новозавітний образ. Згадайте знамените велике видіння Даниїла:

‍

«А ще я побачив у нічних видіннях, як з небесними хмарами йшов ніби Людський Син, Котрий наблизився до Стародавнього днями, і був підведений до Нього. І Йому було дано владу, славу і царство, аби всі народи, племена та язики Йому служили. Його влада стане вічною владою, яка не минає, – Його владарювання не буде призупинене» (Даниїл 7:13-14).

‍

І коли Ієшуа підняв на гору Преображення трьох Своїх улюблених учнів, з'явилися Моше та Ілля і говорили з Ним про вихід. Моше - великий лідер першого виходу - говорив з Ієшуа про той вихід, який Ієшуа належало звершити одному без підтримки людей і ангелів. На Голгофі навіть Отець закрив Своє обличчя, бо наш гріх обліпив Спасителя.

‍

Ілля після великого подвигу біля гори Кармель, коли зійшов вогонь з неба і спалив жертву і воду, і каміння, і коли було уражено 800 лжепророків, він сидів, схиливши голову. Він не дивився на оточуючих, щоби не підірвати свою віру. Бо як і раніше, як усі три роки, сонце сліпуче виблискувало, не було ні хмаринки, а він вірив, що слово Боже здійсниться ось-ось і почнеться дощ. Він закрився і не дивився на оточуючих, бо зовнішнє могло перешкодити його вірі. Але коли він почув, що з'явилася маленька хмарка, цього було достатньо, щоб Ілля підбадьорився. Ілля зводив вогонь і не раз, і він був вознесений у вогняній колісниці. Але тут він разом з Моше обговорював з Ієшуа цей найбільший новозавітний вихід.

‍

І на якомусь етапі цього великого спілкування, коли ці два видатні єврейські пророки, два найвидатніші єврейські герої, як Ор і Аарон, зміцнювали руки і віру Сина Людського, а троє апостолів дивилися і слухали, на них усіх зійшла густа хмара. Така густа хмара сходила в перший Шавуот на гору Сінай і дозволила Моше піднятися туди. Бо там горів такий вогонь і були такі блискавки та громи, що якби не хмара, то навіть Моше не зміг би піднятись. Адже написано, що і він був у страху та великому трепеті.

‍

І ось тут знову ця хмара зійшла і вкрила всіх. А коли вона піднялася, Ієшуа був один. І єврейські пророки зникли. І тепер Його учні мали стати справжніми єврейськими героями і пророками. Але їм хотілося одного - просто залишатися на цій горі і переживати вже цього разу невидиму хмару Божої слави, продовжувати бути з Ієшуа там, оселитися на горі Преображення і більше ніколи не спускатися вниз, ніколи не повертатися туди, де треба виявляти цей єврейський героїзм і де Вчителю доведеться пройти через всі ці жахи.

‍

Але невидима хмара тепер вела їх далі. Тому що в центрі і видимої, і невидимої хмари, і під час першого виходу, і перед другим виходом, і завжди був, є і буде Сам Машиах. Він почав спускатися, і вони пішли за Ним. І їм одразу ж зустрівся конфліктний натовп, і батько одержимого, і розгублені інші учні, які не впоралися з тим бісом, і крики. Але оскільки вони йшли з хмарою, цього разу невидимою, вони йшли з Ієшуа – а там, де Ієшуа, там завжди ця хмара – то все вчасно вийшло.

‍

І для нас час після молитовного ретриту – це не лише перебування у хмарі. Це ті дії, до яких ми покликані у служінні Богу та людям у своїх домівках, сім'ях, на своїх роботах, навчаннях, там, де ми знаходимося, навіть там, де небезпека. Ми можемо бути повністю впевнені: навіть якщо навколо будуть конфлікти, невдоволення, розгубленість, якщо ми йдемо під керунком Божої хмари, наш Господь подбає про все.

‍

І навіть якщо ми не зможемо вигнати якогось біса, але просто довірятимемо, здаватимемося на милість Господа, волатимемо до Нього, як цей бідний батько, визнаючи слабкість своєї віри, розгубленість, неміч, Він скаже: «Друзі, Я з вами. Багато може навіть слабка молитва того віруючого, який визнає нестачу своєї віри».

‍

І Він дасть перемогу у безнадійній ситуації, і Він дасть слово, яке треба буде сказати комусь, слово, яке ми не могли підготувати. Це може бути слово знання, слово мудрості, пророцтво, просте слово підтримки, але у будь-якому разі слово віри. І через це слово Дух Божий зійде, розірве ланцюги, зцілить хворих, прожене бісів, розплющить очі, просвітить розум, зміцнить людей, зламає гордих, принесе покаяння і обійме зневірених. І ми будемо дивитись і говорити: «Господи, як Ти це зробив?» А Він усміхнеться, обійме і скаже: «Тому що Ти не відпускав Мою хмару».

‍

Рабин Борис Грисенко, КЄМО Київ

Слово на Шабаті КЄМО Київ 10 травня 2025 року