Мені подобається місце в Євангеліях, де написано, що «захвилювалося ціле місто». Уявіть, Ієшуа тільки прийшов до Єрусалиму, і все місто почало хвилюватись. Святий Дух почав діяти і з людьми щось почало відбуватися. У їхніх серцях почали народжуватись якісь бажання.

‍

Я вірю, що коли ми перебуваємо в хмарі Божої присутності, цей Божий покров не лише для нас. Він для того, щоб ми зсередини Божої присутності оновлювали нашу віру і очікували, що Господь буде робити рух. Щось відбуватиметься через наші дії, наші справи, які виходять із нашої віри. Але щось відбуватиметься і понад це. Тому що написано, що Бог може незрівнянно більше за те, про що ми просимо і про що можемо навіть собі подумати. Я хочу, щоб наша країна прийшла в Божий рух, щоб Святий Дух спонукав людей, щоб у них виникали питання, бажання. І я думаю, що ми на шляху до цього. І я вірю, що нам треба цього хотіти.

‍

Якщо ми наповнені Божою присутністю, ми розповсюджуємо пахощі пізнання Господа. Тому що, якщо ми самі не пізнаємо Господа, то які пахощі ми можемо розповсюджувати? Пахощі своєї мудрості, пахощі свого знання, пахощі зусиль нашої волі, наших рішень? Так, це добре. Але пахощі пізнання Господа ми можемо поширювати, якщо самі намагаємося пізнавати Його і стягувати Його присутність у наше життя. Якщо ми живемо метушнею, то ми розповсюджуємо пахощі метушні. А Бог хоче, щоб ми розповсюджували пахощі пізнання Його.

‍

Ціль Божої присутності

‍

Я хотів би прочитати Псалом, який мене дуже торкнувся.

‍

«Господи, Ти мене випробував і знаєш» (Псалом 139:1).

‍

Коли Господь вивів Свій народ з Єгипту, Він їх випробовував, ведучи до Обітованої Землі, допускаючи якісь проблеми. Але з іншого боку, хмара Його слави, Його присутність не полишала народ. Мета Божої хмари не тільки в тому, щоб ми перебували в присутності Бога, щоб ми отримували дотик, втіху, внутрішню свободу. Але вона накладає на нас відповідальність.

‍

Коли у твоєму житті розкривається Божа присутність, це не тільки для того, щоб ти щось прийняв, але для того, щоб ти, прийнявши щось, застосовував і використовував це у своєму житті. Воно приносить у наше життя відповідальність, по-перше, утримувати цю присутність у своєму житті, і по-друге, щоб потім, коли ми стикалися з якимись випробуваннями, ми не поводилися так, ніби Божої реальності у нашому житті не було. Воно для того, щоб ми дивилися на Божу реальність, а не на проблему і той Єгипет, який намагається стати реальнішим, ніж Бог у нашому житті.

‍

Коли ми перебуваємо в Божій присутності, ми вбираємо її, ми здаємося Богу і приймаємо її з усвідомленням того, що це сила і благословення, які ми потім повинні застосовувати і використовувати, розкривати в нашому житті і нашому служінні, у нашому повсякденному ходінні перед Ним.

‍

Господь поруч не лише під час служіння

‍

«Ти відаєш, коли я сідаю і коли встаю, – Ти заздалегідь знаєш думки мої» (вірш 2).

‍

Господь знає твої думки, Він уважний до тебе. Його погляд спрямований на Своїх дітей, на тих, які Йому довіряють.

‍

«Ти визначаєш мою дорогу і мій відпочинок, – Тобі відомі всі мої стежки» (вірш 3).

‍

Іноді нам здається, що тільки коли ми зайняті чимось духовним, у цьому є Господь. Наприклад, коли ми йдемо на молитву, читаємо Його Слово. Але Господь говорить: «Навіть, коли ти відпочиваєш, Я все одно з тобою». Наше релігійне мислення говорить нам, що тільки коли ми щось робимо духовне, Господь це благословить, а в інших випадках Його начебто поряд немає.

‍

«Бо, ще нема слова на моєму язику, а Ти, Господи, вже все знаєш» (вірш 4).

‍

Я думаю, добре було б, щоб Господь знав не всі наші слова, бо наш язик - це нестримне зло. Але Він знає те, що ми говоримо. І це також означає, що у Бога точно є Його слова для нас у будь-якій ситуації. Може, не завжди ми говоримо про те, що Бог хоче. Але нам важливо розуміти, що Він має слова для нас. Тоді ми розумітимемо відповідальність за те, що ми взагалі говоримо.

‍

Господь з нами, коли ми найбільш вразливі

‍

«Ти оточуєш мене спереду і ззаду, кладеш на мене Свою руку» (вірш 5).

‍

Читаючи цей вірш, я задумався: чому в синодальному перекладі - ззаду і спереду, а не навпаки. Я думаю, суть у тому, що людина вразлива зі спини, адже ми не контролюємо те, що відбувається у нас за спиною. І Господь каже, що Він насамперед там, де ми найбільш уразливі, де ми почуваємося небезпечно, невпевнено.

‍

Коли ти вночі чуєш вибухи та боїшся, Господь у цій ситуації з тобою. Ми не самі по собі переживаємо це. Бог не залишився там на Шабаті, на нічній молитві. Він зараз із тобою і Він каже: «Я захищаю тебе. Я з тобою в тих ситуаціях, де ти слабкий. І Я спереду - на тому шляху, куди ти йдеш, виконуючи Мою волю». Він ззаду та спереду обіймає нас. Тобто ми в Його наметі, у Його хмарі.

‍

Більше того, рука Божа на тобі. Це означає, що ти належиш Йому. Він каже: «Це Мій раб, Моя дитя. Я огорнув його і тримаю на ньому Свою руку». І ніхто і ніщо не може наблизитись до того, що належить Господу. Господь тримає на нас Свою руку і береже нас у ній. Ми у Його хмарі. Він знає, коли ми сідаємо і коли встаємо, знає наші думки, знає, які думки від Нього, які думки нам впускати у своє життя і які відкидати. І Він дає нам Духа Святого, щоб ми мали розрізнення та розуміння, що від Нього, щоб вибирати Його думки та Його слова. Щоб намет Божої присутності не відходив від нас.

‍

«Дивовижне для мене Твоє відання! Воно вище мого розуміння, і я не спроможний осягнути його! Куди піду від Твого Духа і куди втечу від Твого обличчя? Якщо б я піднявся на небо, – Ти там. Зійшов би я в шеол, – і там Ти. Якби я полетів на крилах зірниці й поселився на краю моря, – то й там Твоя рука попровадила б мене, – Твоя правиця підтримала б мене» (вірші 6-10).

‍

Господи, дай нам бути уважними до Тебе і намагатись утримувати Твою присутність у своєму житті. І навіть якщо ми в якийсь момент відволікаємося, йдемо убік, займаємось своїми звичайними справами, дай нам Духом Твоїм Святим періодично зупинятися і повертати себе в Твій намет, згадувати, що Ти поруч, спереду і ззаду, що Твоя рука на нас і Ти спрямовуєш нас. Дякую Тобі, Господи, що Ти розкриваєш для нас обійми Своєї любові і кожному ці обійми доступні. І за те, що Ти хочеш оновлювати нашу молодість і наші сили.

‍

У Господа завжди є сила для нас

‍

У 40 розділі Ісаї сказано:

‍

«Хіба ти не знаєш, чи не чув, що наш Господь – Бог вічний?! Він, Творець землі і Всесвіту, – не знемагає і не втомлюється! Його розум і задуми незбагненні!» (Ісая 40:28)

‍

Господь не втомлюється розкривати Свої благословення, Свою любов. Він не втомився навчати нас як Своїх дітей. Ми як фізичні батьки іноді втомлюємося від якихось речей – від виховання, від турботи про своїх дітей. Нам потрібна пауза, перезавантаження. А Господь не втомлюється. Він не каже: «Досить. Стоп. Мені треба зараз зайнятися іншими справами».

‍

Господь із нами і Він веде нас у цьому воєнному часі. Він не втомився нас захищати та милувати. І це оновлює наше розуміння та віру, що Господь не відвернувся, не переключився, не зайнятий зараз чимось іншим. Він може і хоче бути поруч зі Своїми дітьми.

‍

«Він дає втомленому силу і підтримує знеможеного» (Ісая 40:29).

‍

У своєму житті з Богом ми періодично буємо в такому стані: ми втомилися, знемогли, нам важко, і ми навіть стаємо байдужими до якихось речей, байдужими щодо свого здоров'я, наприклад, і опускаємо руки. Але Господь каже: «Якщо ти втомився і здався, Я не здався. Навіть якщо в тебе немає сил, у Мене є сила. Навіть якщо ти сам не можеш, Я можу». Він може дати силу втомленому, тому що Він сам сильний.

‍

«Адже втомлюються і знемагають молоді люди, – спотикаються і падають юнаки, – але хто покладається на Господа, відновлятимуться силами! Вони розправлять крила, як орли, – побіжать і не втомляться, підуть і не знесиляться» (Ісая 40:30-31).

‍

Слово, переведене як «покладається», означає «очікує». Тим, хто чекає на Господа і оновлює своє очікування Його, Він приносить нову силу. Я думаю, Господь хоче принести оновлення в ті області нашого життя, де ми втомилися, розчарувалися, стали байдужими, перестали хотіти більшого у своєму служінні. Він хоче принести оновлення спраги, віри та Його погляду в ті області нашого життя, де ми втратили орієнтир віри.

‍

Як знайти висхідний потік?

‍

Колись я спілкувався з хлопцем, який літав з планером - це як літак без мотора. Він розповідав мені, що їх піднімають на якусь висоту і їхнє завдання пройти якийсь маршрут та приземлитися. А літає планер за рахунок висхідних потоків. Завдання планериста - знайти висхідний потік. А як зрозуміти, де висхідний потік? Треба дивитися, де з'являється маленька хмарка. Це означає, що є висхідний теплий потік, який піднімається і конденсується, зустрічаючись з холодним повітрям.

‍

Я гадаю, це як наше життя. Іноді ми втрачаємо висоту, ми втомлюємося, і нам потрібна хмара Божої присутності, щоб піднятися та подивитися з висоти небес на землю, як написано в Ісаї. А ми знаємо, що в небеса підноситься наша молитва, наша віра, наша спрага. Якщо ти хочеш набрати висоту, шукай цей потік, стань його частиною, продукуй його – входь у молитву, у спілкування з братами та сестрами, у Слово Боже. І Господь почне тебе піднімати.

‍

Андрій Луговський, старійшина КЄМО Київ

Слово на Шабаті КЄМО 24 травня 2025 року