Коли наш народ виходив з Єгипту, попереду йшла хмара, яка була видимим проявом Божої присутності серед народу, щоб зміцнювати їх на шляху до Землі Обітованої. Коли фараон вирішив погнатися за народом Ізраїлю, вони почули стукіт копит, іржання коней, брязкіт зброї. І написано, що вони озирнулися, злякалися і заволали до Бога.

‍

І тоді ця хмара стала між військом фараона та Ізраїлем і відсікла їх від страхів. Господь зробив це, бо розумів, що рабство ще не викорінилося до кінця з їхніх сердець. І таким чином Він проявив Свою милість до них, щоб їхні серця наповнились вірою та довірою Йому.

‍

Господь не хоче, щоб ми йшли вперед із повернутою назад головою. Він хоче, щоб ми дивилися на Його хмару. Якщо ж ми не шукаємо цієї хмари і не дивимося на неї, то так чи інакше наш погляд буде спрямований на щось інше, що намагатиметься заволодіти нашим серцем і контролювати наше життя.

‍

Андрій Луговський, старійшина КЄМО Київ