У першій частині ми почали розмову про скасування вироків у Йом Кіпур і говорили про те, що перед руйнуванням вавилонянами першого Храму народ Божий знав, що жертви в Йом Кіпур не прийняті. Ми читали про це в Єремії 8:20. Подібне повторилося і перед руйнуванням Другого Храму римлянами, причому задовго до цього – Бог дав 40 років усвідомлення, визнання, прийняття Божого вироку, Божого ухвали і, відповідно, Божого викуплення.

‍

Але, на жаль, більшість народу так і не зробили правильних висновків і все-таки не повернулися обличчям до істинного, нового, вічного Первосвященника, і не прийняли Його жертви, яка була принесена за 40 років до руйнування Храму. Хоча апостоли та інші месіанські євреї часу не марнували. Коли востаннє апостол Шауль-Павло прийшов до Єрусалиму, то апостол Яків сказав йому: «Подивися, тут десятки тисяч віруючих в Ієшуа євреїв, і вони ревнителі Тори!»

‍

Тобто на останню для рабина Шауля Пасху до Єрусалиму зібралися десятки тисяч месіанських євреїв, щоб жодною мірою не дати привід тим юдеям, які ще не прийняли Ієшуа, і духовним вождям Ізраїлю звинуватити їх у тому, що вони відвернулися від Тори. Ці 40 років месіанська громада в Єрушалаймі, Юдеї та Галілеї використала на повну. При цьому багато хто з них став розповсюджувачами Доброї Звістки вже не тільки для євреїв у землі Ізраїлю, але в першу чергу для євреїв у галуті, а потім і для язичників.

‍

Але все одно явна більшість народу Машиаха не прийняла. І в них були всі підстави розуміти, що прийде катастрофа, тому що Шехіна пішла з Храму, Божа присутність пішла, і будь-які ритуали не супроводжувалися Божим прийняттям, Божим прощенням, і всі жертви вже стали марними. Тому що вони вже були замінені на єдину жертву Ієшуа.

‍

Ось що важливо. Для того, щоб Божий вирок та всі інші вироки були скасовані, спочатку потрібно прийняти головний Божий вирок для кожного з нас. Не прийнявши його, ми не можемо прийняти його скасування. А якщо ми не приймаємо скасування Божого вироку, тоді й решта вже не Божих вироків не може бути скасована.

‍

Книга Ісаї та впертість народу Ізраїлю

‍

Ми читали в Ісаї та Єремії страшний вирок усьому Ізраїлю, що весь Ізраїль перебуває у гріху і ніхто не може спасти себе сам. Власне, книга пророка Ісаї починається з того, що написано і в останніх розділах цієї книги. Ось що сказано у першому розділі.

‍

«Слухайте небеса, і візьми до уваги, земле, бо говорить Господь: Я зростив і виховав дітей, а вони збунтувалися проти Мене! Віл знає свого господаря, і осел – ясла свого хазяїна, а Ізраїль Мене не знає, і Мій народ не звертає на Мене уваги!» (Ісая 1:2-3)

‍

Тут відразу згадуються слова з Римлян 10, де Рав Шауль пише: «Я свідчу про Ізраїль, що вони мають ревність за Богом, але не згідно пізнання Бога». Ревність є, але це не чиста ревність, не вкорінена в Слові, це ревність за Богом без знання Бога. Виявляється, може бути й таке. У першій частині ми говорили про мучеництво рабі Аківи, ​​про те, що не кожен, хто думає, що він помирає за Господа, справді такий. Можливо, він вмирає за свою хибну релігію, через свою небожу ревність, і багато хто починає його наслідувати, і ця омана поширюється.

‍

«Горе тобі , народе грішний, люди, обтяжені беззаконням, потомство лиходіїв, діти-виродки! Ви покинули Господа і занедбали Святого Ізраїлевого, обернулись назад!» (Ісая 1:4)

‍

Якби таке було написано в Новому Завіті, Ви уявляєте, що про Новий Завіт уже говорили б рабини і ті євреї, які його не читали і які кажуть, що це страшна антисемітська книга! Друзі, в Танаху є такі викриття всього єврейського народу, в порівнянні з якими Новий Завіт – це суцільний панегірик Ізраїлю. У Новому Завіті є звинувачення, наприклад, у 23 розділі Матвія, у бік фарисеїв, які свідомо протистоять Ієшуа, Добрій Звістці і новому заповіту, що поступово розкривається. Але це звинувачення не всьому народові.

‍

«У що вас ще бити, адже ви продовжуєте своє відступництво? Вся ваша голова в ранах, і кожне серце хворе!» (Ісая 1:5)

‍

Дві тисячі років продовжується протистояння більшості єврейського народу зі своїм Господом. Там після поразок та руйнування Храму воно тривало 70 років, а тут воно триває 2000 років.

‍

«Від підошви ніг і до голови на ньому (Ізраїлі) немає здорового місця: синці, рани й свіжі виразки не оглянуті, не очищені, не перев’язані й не зм’якшені єлеєм. Ваша земля спустошена, ваші міста спалені вогнем. Плоди вашої країни на ваших очах пожирають чужинці, – вона (країна), знищена чужинцями, стає пустелею. Дочка Сіону залишилась, немов курінь у винограднику, – як сторожка на огірковому баштані, і як місто в облозі. І, якби Господь Саваот не залишив нам невеличкого залишку, то ми перетворилися б на Содом і уподібнились до Гоморри» (Ісая 1:6-9).

‍

Ця тема залишку проходить через усю Біблію і її підкреслює апостол Шауль-Павло. Він говорить про те, що завжди, в усі часи залишалися в Ізраїлі ті, хто був вірним Господу, і завжди в усі часи залишатимуться. Ось цей залишок – важлива умова виживання народу. Духовний залишок, вірний Господу, деяке духовне ядро, яке таємничим чином через свою вірність Богові в духовному світі забезпечує збереження всього Ізраїлю.

‍

«Послухайте слово Господа, содомські князі, – зверни увагу на Божий Закон, народе гоморрський! Навіщо Мені безліч ваших жертв? – говорить Господь. – Я переситився всепаленнями з баранів, жиром відгодованих телят, – крові биків, овець та козлів Я не бажаю!» (Ісая 1:10-11)

‍

І далі до кінця цього розділу ми читаємо інші страшні звинувачення Ізраїлю. У попередній частині ми цитували 63-64 розділи Ісаї – там практично продовження перших розділів. І там ті самі висловлювання. Тільки це вже через багато років. У першому вірші сказано: «Видіння Ісаї, Амосового сина, яке він бачив стосовно Юдеї та Єрусалима за часів юдейських царів: Уззії, Йотама, Ахаза та Єзекії». Він пережив дуже багато юдейських царів і загинув мученицькою смертю. Він якраз загинув, справді прославляючи Господа. Його мучеництво було святим мучеництвом.

‍

Перша умова скасування вироків – прийняття Божого вироку

‍

Як ж це все має відношення до ситуації в Ізраїлі та взагалі єврейського народу? Пряме. Тому що тут ми бачимо одну з найголовніших умов скасування вироків у Йом Кіпур. Перша умова - прийняти Боже визначення. А ми читали в першій частині, як народ не хотів знати Божого визначення, Божого суду та Божого вироку. Отже, перша умова: прийняти Боже визначення, Божий вирок про нас, про нашу гріховність, про наш безнадійний духовний стан, і не заперечувати його, не намагатися пом'якшити, не намагатися вмовити себе та інших, що ми не такі грішники, як ті чи інші.

‍

Я пам'ятаю, як через рік із чимось після мого покаяння, через пару місяців, як я був хрещений у Дусі Святому, Дух Святий мене наповнив, коли ніхто за мене не молився, і я був просто розірваний і розтрощений Духом Святим. За одну годину я став іншою людиною. І та боротьба, яку я вів понад два роки, припинилася. Після цього через пару місяців у мене була розмова з моїм батьком. І він сказав мені: «Слухай, я дивлюся, твоя віра змінила тебе реально. Ти став іншою людиною. У тебе інше життя». Але потім він сказав наступне: «Але навіщо це мені, якщо я все життя намагався жити так, як ти тільки почав?» І я знав, що він каже правду, бо він був одним із найчесніших людей, яких я зустрічав.

‍

Я зрозумів, що батькові буде дуже важко покаятися і спастися. І справді, до кінця свого життя він не міг покаятися. Тільки перед смертю в лікарні після розмови не зі мною, а з одним братом з нашої громади і з моєю дружиною, він, я сподіваюся, покаявся.

‍

Для того, щоб прийняти спасіння, прийняти прощення, потрібно прийняти вирок і Боже визначення, що ми безнадійні грішники, що ми не можемо спасти себе самі, що жодні ритуали, жодні добрі справи, жодні земні жертви, жодні молитви самі по собі нас не спасуть. Нам потрібно прийняти, що нам потрібна абсолютна Божа жертва – жертва Господа слави, безгрішного Агнця і Первосвященника, потрібна Його кров для очищення нашої душі від усіх гріхів, і тільки через це ми спасаємось, тільки в цьому вихід.

‍

Новий юдаїзм рабинів

‍

Те, що зараз відбувається в Ізраїлі, це абсолютно новий юдаїзм. Зрештою, новий завіт рабинів, він більш новий по відношенню до Тори і Танаху, ніж наш Бріт Хадаша. Чому? Тому що новий заповіт рабинів включає такі письмові пам'ятники, як Мішна, Гемара, барайти, Тосефта, коментарі Раші, коментарі інших великих мудреців Ізраїлю, мідраші. І, звичайно, Шульхан Арух, яка стала головною книгою сучасного юдаїзму.

‍

Все це створило новий юдаїзм - юдаїзм іншого завіту, позбавлений тих підстав прощення, викуплення, зцілення, спасіння та визволення, які заповідані в Торі та підтверджені у всіх книгах пророків. Ми, ті, хто вірить в Ієшуа, дійсно слідуємо Торі та пророкам. Ми знаємо, що без жертви за нас ми не маємо шансу спастись.

‍

Насправді це знають і рабини. Так само, як рабини свідомо спотворювали віру народу і давали виправдання народу, заклинаючи: «Шалом, шалом, мир, мир!», а ніякого шалому не було перед руйнуванням Першого Храму, так само вони свідомо переконували народ до руйнування Другого Храму, що якщо євреї слухатимуться їхніх галахот і просто підкорятимуться їхній владі, цього достатньо для того, щоб усе влаштувалося і якимось чином Бог усіх спас.

‍

Ми згадували історію про Йоханана Бен Закая, який закричав на величезні двері святилища і наказав їм зачинитися, знаючи, що Шехіна залишила Храм, і двері зачинилися. Скільки разів, читаючи цю історію, я думав: «Яке перекручене сприйняття! Це все заради того, щоби народ не зрозумів і не дізнався правди. Вони, вожді Ізраїля, знали, а народу не дано».

‍

Суперечка двох мудреців про кроплення кров'ю в Йом Кіпур

‍

На підтвердження цього я хотів би процитувати суперечку двох мудреців, описану в Талмуді у трактаті Йома 54а. Це суперечка про те, як потрібно кропити кров'ю у святому святих у Йом Кіпур. Чому ця суперечка настільки важлива? Вони сперечаються про технічні моменти - про те, як мав рахувати первосвященник ті краплі крові, якими він кропив у святому святих.

‍

Тільки уявіть! Два великих мудреця, які жили через сторіччя після руйнування Храму, - Рабі Еліезер та Рабі Йоханан. І для них ця суперечка була настільки важливою, що їхні розбіжності були зафіксовані в Талмуді для наступних поколінь. Хочу процитувати резюме до цієї суперечки:

‍

«Розбіжності між рабі Еліезером та рабі Йохананом мають галахічне значення. На думку рабі Еліезера, зазначений спосіб рахунку необхідний лише для того, щоб коген гадоль нічого не переплутав і не збився з кроплення. Неохайність могла дорого обійтися ізраїльтянам. Якби первосвященник у Йом Кіпур збився з рахунку, то гріхи ізраїльтян залишилися б невикупленими».

‍

Можете собі уявити? На думку великих мудреців Талмуду, якби первосвященник збився з рахунку - тобто була б зайва або недостатня крапля крові (а скільки крапель крові, це вони визначали, адже це ніде не зазначено ні в Торі, ні в Танаху) - то гріхи всього Ізраїлю залишилися б невикупленими.

‍

«Отже, помилка в рахунку не анулювала виконання заповідей за умови, що самі дії когену були безпомилковими. На думку рабі Йоханана, який вважав, що певний спосіб рахунку - постанова Тори, навіть якби священник, правильно здійснив кроплення, точну кількість крапель крові в правильному порядку, але порахував їх інакше, заповідь залишилася б невиконаною, а гріхи всього народу невикуплені».

‍

Тільки вдумайтесь у це! І вони обговорюють це, коли вже близько трьохсот років немає ні Храму, ні первосвященника, ні жертви, ні жертовника. Але вони ж переконують народ, що якщо ви в Йом Кіпур гарно постите, гарно молитиметеся, каятиметеся один перед одним, жертвуватимете, як ми вам скажемо, то Господь вас простить і зніме з вас гріхи. Вони свідомо обманювали і обманюють народ.

‍

У пізнє середньовіччя серед частини єврейського народу, які розуміли, що без жертви немає спасіння, немає викуплення, немає прощення гріхів, хоч би як ми намагалися, виникло бажання якоїсь заміни. І десь почали різати півнів та курей і розмахувати ними. Перші років 200 рабини обурювалися, кричали, забороняли, казали, що це порушення всього, що жертви можна приносити лише у Храмі, а доки не буде Храму, жодних жертв. А ті казали, що без жертви вони не почуваються викупленими. Тоді рабини подумали, подумали та змирилися.

‍

І зараз ортодоксальні рабини, хасидські ребе, багато литовських рабинів, сефардські, змирившись із цим народним благочестям, з народною ревністю - яку, як ми знаємо, Господь засуджує, якщо вона не згідно з Божим Словом - вони самі кажуть робити це. А ще є варіант просто віддати гроші рабинам, щоби все зробили за вас і вам сказали, що ви викуплені.

‍

Причому перші кілька століть рабини прямо говорили, що це язичництво, ідолопоклонство та чаклунство. Але тепер воно поширилося, бо рабини розуміють, що чим ближче ми до кінця часів, тим сильніша ревність євреїв по справжній жертві. Але щоб вони, не дай Боже, не почали заглядатися у бік Ієшуа та Його жертви, дамо їм півня.

‍

Відбувається щось неймовірне! З тієї ж причини останні 12 років біля Єрусалиму на Песах також відбуваються тренувальні жертвоприношення ягнят. Якщо перші роки там збиралося 100 осіб, 120 осіб, на останні два Песаха там зібралися тисячі й тисячі. Вони хочуть якнайшвидше збудувати Третій Храм і відновити жертвоприношення. І вони прямо кажуть, що без жертви немає прощення гріхів, немає викуплення, немає виходу.

‍

Ми живемо у особливий час. Все концентрується у духовному світі над Ізраїлем, все згущується, напруга посилюється, відбуваються дивовижні речі. Цього року в Африці на 23 вересня, тобто на Рош аШана, зібралися тисячі християн, очікуючи на підхоплення. А це прямо за 24 розділом Матвія: «Прийдуть багато хто під ім'ям Моїм, дадуть лжепророцтва і так далі... Не слухайте, не вірте, не збирайтеся до них».

‍

Це для віруючих Нового Завіту, християн. А для юдеїв це попередження не діє. І одні рабини говорять одне, інші інше, але у всіх одна мета – не дати євреям побачити реальну Жертву, реального Первосвященника, реальне викуплення та реальний шлях спасіння. Це свідомо.

‍

Якось до нас у Київ летів Сід Рот. І в літаку він опинився поряд з одним із головних рабинів України - Яковом Дов Блайхом. Вони розмовляли. І Сід Рот поставив йому таке запитання: «А якщо все-таки виявиться, що Ієшуа - справжній Месія, як Ви відреагуєте?» І той відповів: «Навіть якщо таке виявиться, я все одно в Нього не повірю». Іншими словами: «Я відкидатиму Ієшуа, навіть якщо Бог мені скаже, що Він істинний Месія, тому що така наша традиція».

‍

Друзі, ми повинні це розуміти, і ми маємо правильно молитися та діяти відповідно. Вожді Ізраїлю перебувають у такому свідомому відкиданні свого Бога. При цьому в них може бути якась своя ревність, яка не тільки не заснована на істинному пізнанні Бога і Його Слові, але може бути прямо і свідомо в суперечності з ними.

‍

Друга умова - прийняття єдиної жертви Ієшуа

‍

Отже, першою умовою скасування вироку в Йом Кіпур є прийняття Божого вироку про нашу безнадійність щодо перемоги над гріхом і безнадійність спасіння через ритуали і добрі справи. І ось друга умова. Коли ми прийняли цей Божий вирок, однаковий над усім людством, нам необхідно прийняти єдиний шлях спасіння і викуплення - повну жертву Ієшуа як єдиного абсолютно праведного Божого посланця, водночас праведної людини на 100% і Сина Божого, Бога. Тільки через Його жертву і через Його воскресіння з мертвих є вихід.

‍

Це було важко, поки стояв Храм. У Посланні до Месіанських Євреїв написано, що поки для вас стоїть стара скинія і ви сподіваєтесь на неї, то для вас немає виходу, немає викуплення та входу до нового небесного храму. Нині цього питання немає. Тому що Храм зруйновано вже близько двох тисяч років і жодних жертв не проводиться. Тобто в цьому відношенні нам легше і начебто має бути легше всім євреям. Але насправді їм все ще не так легко.

‍

Брехня рабинів і фіктивне зняття тягаря з народу

‍

Після руйнування Храму в Ізраїлі було страшне замішання. Тому що, по-перше, люди розуміли, що немає викуплення. По-друге, вони розуміли, що без принесення десятин до Храму, все, що вони приймають від Бога, не освячено. Тора забороняє користуватися тим, від чого не відокремлена десятина. Без принесення перших плодів урожай непридатний для вживання. Без принесення перших плодів худоби не можна використовувати худобу. І так далі. І з'явилися такі благочестиві люди в Ізраїлі, які відмовилися від м'яса, бо не можна принести відповідну жертву, яка б освятила все інше. Вони відмовилися від вина, бо нікуди виливати вино - жертовника немає. Вони стали практично вегетаріанцями.

‍

Є в рабиністичній літературі записана розмова з великим мудрецем (танаєм) наприкінці першого століття. Йому кажуть: «Що робити? Поширюється ось таке благочестя - багато щиро віруючих юдеїв відмовляються їсти м'ясо, пити вино, користуватися плодами і так далі». Знаєте, що він відповів? «Тоді вони повинні перестати їсти хліб теж (через хліби покладання), і перестати пити воду (бо вода виливалася на жертовник у сьомий великий день свята Сукот)».

‍

І знаєте, що ухвалили мудреці? «Нехай краще народ грішить несвідомо, аніж свідомо. Ми скажемо, що все можна, і ми знатимемо, що це не можна. Але що робити, якщо немає Храму, немає священства, немає жертовника, немає первосвященника? Ми знатимемо, що це заборонено, але ми знімемо з народу цей тягар».

‍

Друзі нам дуже важливо розуміти, що таке сучасний рабиністичний юдаїзм. Якщо ми цього не розуміємо, нам розповідатимуть, що сучасний юдаїзм - це дотримання заповідей Тори, і ми можемо повірити. Але сучасний юдаїзм у своїй суті – це порушення всіх основних заповідей Тори. А месіанський юдаїзм – це виконання всіх ключових заповідей Тори через Ієшуа у Святому Дусі.

‍

Висновки

‍

Друзі, це наш вибір – чи приймати Божий вихід з-під Божого вироку. А цей вирок завжди на смерть, на ад, на повну поразку. Якщо ми хочемо вийти з-під цього вироку, нам потрібно розривати зв'язки насамперед зі своїм егоїзмом, самовиправданням, самолюбством, гордістю, самовпевненістю. Чи можемо ми це зробити? Ні, не можемо. Але Бог нам дав усе для того, щоб у будь-який момент, коли Він побачить наше щире бажання, Він відразу почав діяти. Але Він не змушує нас і не викручує нам руки на жодному етапі нашого життя.

‍

Тому, якщо ми хочемо, скасування, насамперед, Божих вироків, нам треба приймати Божі рішення у повній впевненості, що тільки Його благодаттю ми можемо їх здійснити. І на всіх етапах здійснення нагадувати собі, що тільки Його милістю, тільки через Його любов ми можемо виконати головну умову: «Не може бути моїм учнем Той, хто не відкинув себе і не взяв свій хрест, хоч і слідує за Мною».

‍

Рабин Борис Грисенко, КЄМО Київ

Ізраїль, 27 вересня 2025 року