Друзі, ваша битва тут має вкрай важливе значення не лише для Тіла Месії та єврейського народу в Україні, а й для багатьох громад та церков у різних країнах світу. Можливо, проходячи ці нелегкі часи, ви так не думаєте. Але те, що ви продовжуєте молитися, стояти у вірі, незважаючи на жодні сумніви, служити Богу, служити людям, занурюватись в Боже Слово, - це битва за Божу перемогу. Кожному в нашій громаді необхідно побачити себе як воїна на духовній передовій переможної Божої армії.

‍

Коли ми розуміємо і усвідомлюємо ту важливу роль, яку Господь відвів кожному з нас у Його плані і не просто як Своїм рідним дітям, але як Своїм духовним воїнам на Його Божому фронті, це підносить нашу віру на той рівень, де Господь уже бачить нас.

‍

У таких складних обставинах зазвичай ми бачимо себе набагато нижче. І я не говорю про наше его, про гордість, про комплекси. Забудьте про занижену самооцінку. Занизьте її до нуля, і тоді Господь підніме вас до тієї висоти, на яку ви ніколи самі не дістанетесь. Ми не говоримо про ці психологічні трюки. Йдеться про те, що усвідомлення тієї духовної ролі, того місця в Його святій армії та в конкретному війську підносить нашу віру туди, де Господь уже зараз бачить кожного з нас. І тільки коли ми повіримо в це, тоді за цією вірою Господь зможе підняти і нашу душу, і зміцнити наше тіло належним чином.

‍

Сила молитви помісної громади

‍

Минулого тижня у вівторок мені зателефонував Андрій Георгійович Тищенко і сказав, що він знаходиться у Першотравенську і що дорога від Павлограда до Першотравенська постійно обстрілюється і туди почали долітати фронтові російські дрони, які атакують будь-які машини. Тому до Першотравенська перестали завозити паливо та продукти, і щодня чути канонаду. Ми з ним помолилися, і я йому пообіцяв, що у нас у середу буде спільна молитва громади, на якій ми також молитимемося за це.

‍

Через три дні після цього розпочався контрнаступ української армії саме в тому районі, і вони відтіснили російську армію на 18 км. В результаті було звільнено 800 квадратних кілометрів, припинилася канонада над Першотравенськом, дронам стало долітати складніше. І крім того, вся ця дорога тепер покрита антидроновою сіткою та відновлюється рух.

‍

Це нова чергова відповідь на молитву нашої громади! Друзі, ви не уявляєте тієї міри сили та влади, якою Господь наділив нас. І не тому, що ми круті. Які ми круті? Ми всі Божі слабаки. Нам нема на що сподіватися самим по собі, тому вся наша надія - тільки на Нього, а Він ніколи нас не підведе.

‍

Коли я почав їздити до Ізраїлю, я помітив, як багато сильних молитовників з усього світу моляться там. І це чудово. Але коли я більше познайомився з місцевими громадами, то помітив, як мало моляться самі ізраїльтяни. Вони сподівалися на молитви гостей, на жаль, не зовсім розуміючи, яку величезну роль відіграє саме їхня молитва - молитва місцевих Божих воїнів в Ерец Ісраель. Але слава Богу, це почало змінюватися.

‍

І це правило діє у кожній країні: саме молитва місцевих Божих бійців змінює ситуацію, піднімає віру та руйнує твердині диявола. Тому друзі, якщо ви хочете брати участь у перемозі, станьте частиною не лише служіння, а й Божого молитовного прориву у нашій громаді.

‍

Чому Ахав підкорився бунтівному пророку Іллі?

‍

У цьому контексті я хотів би звернутися до історії, описаної в 18 розділі 1 книги Царів. Ось що ми читаємо там:

‍

«Минуло чимало часу, і на третій рік сталося так, що до Іллі було Господнє слово такого змісту: Йди й покажись Ахаву, адже Я хочу послати на землю дощ! Тож Ілля пішов, щоб стати перед Ахавом, саме тоді, коли в Самарії лютував страшний голод» (1 Царів 18:1-2).

‍

В той же час Ахав шукав Іллю, щоб убити його. І ось відбувається зустріч. Прийшов слуга Ахава, який ховав пророків Божих, Овдій.

‍

«І коли Овдій прямував своєю дорогою, його зустрів Ілля. Пізнавши його, Овдій впав долілиць і сказав: Невже це справді ти, мій добродію Ілле? А той йому відповів: Так, це я. Іди й скажи своєму володарю: Я зустрів Іллю! Овдій же сказав: Чим я провинився, що ти хочеш видати свого слугу в руки Ахава, аби він мене вбив? Як живий Господь, Бог твій, немає народу, ані царства, куди ще не посилав людей мій володар, щоб там тебе шукали! А коли йому відповідали, що там тебе немає, то він вимагав від того царства чи народу заприсягнутись, що не знайшли тебе. А тепер ти кажеш йти і повідомити мого володаря, мовляв: Я зустрів Іллю?! Може бути так: щойно я відійду від тебе, як Господній Дух понесе тебе на місце, якого я не знаю. Я прийду й повідомлю Ахава, а тебе тут він вже не застане, то він мене вб’є! Адже твій слуга шанує Господа від самої своєї юності!» (1 Царів 18:7-12).

‍

Овдій перераховує місця, де Ахав шукав Іллю, не лише в Ізраїлі, а й у сусідніх царствах. І далі сказано:

‍

«Однак Ілля сказав: Як живий Господь Саваот, перед Яким я стою, адже ще сьогодні я з ним зустрінусь. Після цього Овдій пішов аби зустріти Ахава, й сповістити йому про Іллю. Ахав негайно вирушив аби зустрітись з Іллею. Так сталося: щойно Ахав побачив Іллю, то Ахав вигукнув до нього: Це ти винуватець усіх нещасть Ізраїлю? Але той відповів: Не я винуватий в нещастях Ізраїлю, а саме ти, та родина твого батька, оскільки, занедбавши Заповіді Господа, ви пішли за Ваалами!» (1 Царів 18:15-18).

‍

Можете собі уявити? Ілля зустрічає царя, який шукав його, щоб з ним покінчити. І сам Господь посилає його до цього царя Ахава, який, як відомо, був одним із найбільш войовничих царів Ізраїлю, незважаючи на те, що був підкаблучником Єзавелі. І ось вони зустрічаються, Ахав нападає на Іллю, а той каже: «Це ти і дім батька твого - злочинці перед Богом. Через вас поразка прийшла на весь народ». Де зараз такі пророки? Більше того, Ілля каже:

‍

«Отже, негайно пошли, й збери до мене весь Ізраїль на горі Кармель, а також чотириста п’ятдесят пророків Ваала, й чотириста пророків священних дібров Ашери, котрі годуються зі столу Єзавелі» (1 Царів 18:19).

‍

Мало того, що наїхав на царя, який три роки намагався знайти його та вбити, так ще й наказав йому зібрати весь народ та пророків, які харчувалися від столу Єзавелі. А це вже непрямий докор. Ілля каже: «Ти дозволив їй не лише поширити ідолоколонство в Ізраїлі, але 850 ідольських жерців постійно в палаці за її столом, а ти не міг прийняти жодного Божого пророка!»

‍

«Тож Ахав послав до всіх Ізраїльтян, і разом з пророками зібрав усіх на горі Кармель» (1 Царів 18:20).

‍

У голові не вкладається: щойно до тебе в руки прийшов твій ворог, якого ти перед усім Ізраїлем оголосив головним ворогом, а він мало того, що звинуватив тебе у всьому, то ще й почав наказувати тобі. Як це можна сприйняти?

‍

Ми - сини та дочки пророчі

‍

Друзі, ми всі покликані діяти як нащадки пророків Божих, як сини та дочки пророчі (див. серію проповідей «Ми діти Божих пророків»). Це не означає, що ми всі покликані бути пророками або хоча б пророкувати, або що ми маємо дар пророцтва. Але ми повинні усвідомити себе реальними духовними нащадками цієї великої пророчої лінії, яка почалася ще в Авраамі, через Ісаака, Якова-Ізраїля, Моше, суддів, таких як Гедеон та інші, Дебору, через Самуїла і через великих пророків Юдеї та Ізраїлю прийшла і розкрилася повною мірою через найбільшого пророка і апостола всіх часів і народів, нашого Машиаха, що передав Своїм апостолам, а через них нам Своє пророче помазання.

‍

В Об’явленні недаремно сказано, що свідчення Боже, свідчення Ієшуа, на Божих слугах останнього часу – це дух пророцтва. Дух пророцтва - це не означає просто пророкувати щось. Це не означає обов'язково творити великі чудеса. Головний сенс, суть духу пророцтва – це приймати волю Божу та передавати цю волю іншим. І ми покликані приймати волю Божу і передавати її іншим.

‍

Що означає «рухатися в дусі пророцтва»? Це означає підкорити себе волі, яка тобі відкрилася. Тому що ми можемо слухати Бога, ми можемо навіть почути Бога, але якщо ми не підкоряємо себе тому слову, тому розрізненню, тому розумінню, тій ремі, тому давару, який відкриває для нас Бог, ми просто нехтуємо цим Божим свідченням останнього часу. Ми дискваліфікуємо себе як синів чи дочок пророків.

‍

Нам важливо не просто приймати, не просто слухати, заглиблюватись, відкритися і почути, але найважливіше – підкорити себе. І коли ми підкоряємося Його волі, тоді разом із цим підпорядкуванням приходить неймовірна, дивовижна, надприродна небесна влада, яка робить нас представниками Небесного Єрушалайма на цій землі.

‍

Ми покликані діяти в дусі та силі Іллі

‍

Для нас у цей дуже непростий час це дуже важливо. Це не означає, що ми діятимемо на рівні Іллі. Це не означає, що ми всі будемо послані до царів, президентів, прем'єр-міністрів і їх викриватимемо. Це означає, що ми можемо спокійно триматися за руку Божу за будь-яких обставин. І нас не повинен бентежити опір сатанинського воїнства, темряви, ворогів та тих, хто думає, що ми їхні вороги. Нас не повинно це бентежити, зупиняти та вирубати.

‍

Тільки подумайте! Відбувається неймовірне – Ахав не просто відступає і не карає Іллю, але він повністю підкоряється наказам бунтівного пророка. Адже Ілля – бунтівний пророк. Він протиставив себе цареві, цариці та всій правлячій верхівці. Він протиставив себе підробному священству, яке духовно керувало в Ізраїлі. І він був готовий протиставити себе навіть усьому народові.

‍

З милості Божої, від нас цього не вимагається. Але ми маємо протиставити себе духові ідолопоклонства на нашій землі. Тому ми можемо діяти в дусі та помазанні Іллі. Ми не повинні йти на компроміси з ідолопоклонством, брехнею та всіма хитрощами темряви.

‍

Навіть якщо ці компроміси були в нашому житті, навіть якщо ми зазнавали поразки від цих сил ворога, тепер час прокинутися, піднятися і, перемагаючи страхи, сумніви, розчарування, гіркоту, атаки зневіри, розправити духовні легені, наповнити їх переможним повітрям нашої небесної батьківщини і робити те, до чого покликав нас Господь.

‍

Рабин Борис Грисенко, КЄМО Київ

Слово на Шабаті КЄМО Київ 21 лютого 2026 року