Чому ж ми святкуємо єврейські свята?

У нас як месіанських віруючих часто запитують віруючі в Ієшуа з інших деномінацій, чому ми святкуємо єврейські свята, у тому числі Шабат, живучи в новому заповіті. Як можна відповісти на це? Ось кілька аргументів:

‍

1. Згідно з Писанням, це не єврейські свята, а Господні:

‍

«Далі Господь промовив до Мойсея, говорячи: Скажи Ізраїльтянам такі слова: Ось установлені Господом свята, в які ви скликатимете святі збори. Це Мої свята» (Левіти 23:1-2).

‍

2. Шабат був до встановлення Закону Мойсея. Це день, який освятив Господь ще при створенні світу, сказавши, що цей день – велике благословення:

‍

«І поблагословив Бог сьомий день, і освятив його, бо того дня відпочив Він від усієї Своєї праці, яку Бог під час творіння здійснював» (Буття 2:3).

‍

3. Слово моадім («пори» в Суч. укр. пер.), яке означає «свята, призначені часи (для зібрання, зустрічей)», зустрічається вперше у першому розділі книги Буття. Вже там сказано, що Господь створив небесні світила, у тому числі, щоб вони вказували на час свят. І це задовго до того, як Він дав заповіді та оголосив про Свої свята.

‍

«І сказав Бог: Нехай постануть світила на небозводі, щоб розрізняти день від ночі, і нехай будуть як знамення, які визначають пори, дні та роки» (Буття 1:14).

‍

4. Писання говорить, що деякі свята святкуватимуть навіть у Тисячолітньому Царстві. Це Сукот, Шабат і Рош Ходеш:

‍

«Після цього всі, котрі залишаться живими з усіх народів, що нападали на Єрусалим, приходитимуть щороку, аби поклонитись Цареві, Господу Саваоту, вшановуючи Свято Наметів» (Захарія 14:16).

‍

«І буде так, що з місяця в місяць, і з суботи в суботу кожна людина приходитиме, щоб поклонитися переді Мною, – говорить Господь» (Ісая 66:23).

‍

5. А в Новому Завіті Ієшуа говорить про Песах, який Він святкуватиме в Царстві Небесному. Тому завжди можна відповісти, що ми тренуємось.

‍

«І Він сказав їм: Я дуже забажав спожити з вами цю пасху, перш ніж страждатиму; кажу вам, що вже не буду споживати її, аж поки вона не сповниться в Божому Царстві» (Луки 22:15-16).

‍

Також завжди можна поставити зустрічне запитання: «А Ви у вашій церкві хіба жодних свят не святкуєте? А якщо святкуєте, то де саме в Новому Завіті ці свята дані як заповідь?» Наприклад, Різдво, яке почали святкувати лише у III столітті після Різдва Ієшуа. Розмірковуючи над відповіддю, люди, які мали претензії до нас, можуть зрозуміти, що ми якраз святкуємо біблійні свята Господні, а те, що святкують вони, це перекази і вчення людські, які ніде в Новому Завіті нікому не було заповідано святкувати.

‍

Причому ми святкуємо свята Господні вільно, не законницьки, не намагаючись ніяким чином підкорятися ритуальним постановам, які свого часу були законом у Торі і які неможливо виконати точно без Храму, священства та іншого. Ми святкуємо їх у свободі Святого Духа, дозволяючи Йому кожного року показувати нам, на чому зробити акцент.

‍

Варто також зазначити, що приклад заміни свят був описаний у Танаху. Коли Ізраїльське царство розкололося на два, цар Єровоам, син Невата, вигадав свої свята, своє священство, свої дні та місця поклоніння. І там дуже ясно вказана мета всього цього:

‍

«Якось Єровоам подумав: Царська влада може повернутись назад до Давидового роду! Якщо цей народ буде ходити для жертвоприношень до Господнього Храму в Єрусалим, то серце людей пригортатиметься до свого володаря, – Юдейського царя Ровоама. Мене вони вб’ють, а самі повернуться до Ровоама, царя Юдеї!» (1 Царів 12:26-27)

‍

Тобто це було зроблено для того, щоб відвернути серце народу від єдності з обраним «єврейським» місцем поклоніння (хоча на той момент це стосувалося самого єврейського народу) в Єрусалимі, щоб народ не повернувся туди.

‍

Ситуація зі святами в Церкві дуже схожа на цю історію: щоб відокремитися від усього єврейського, Пасха має бути, але тільки не з євреями, свято Жнив має бути, але це не Суккот, і тому подібне. І ціль цього в тому, щоб віруючі з народів не повернулися своїм серцем до єврейського коріння і не приєдналися до Божого ядра спасенного Ізраїлю.

‍

І тут дуже важливо звернути увагу на те, як на ці діла Єровоама, сина Невата, дивився Господь. Один із ключових гріхів, у якому в Писанні звинувачувалися наступні царі Північного Ізраїльського Царства, це те, що вони «ходили шляхами Єровоама, сина Невата».

‍

Рабин Борис Грисенко, КЄМО Київ

Рабин Олег Сухацький, КЄМО Бердичів «Яхад»

Ігор Русняк, вчитель Месіанської біблійної школи КЄМО та учасники семінару

За матеріалами семінару «Що обрати: беззаконня чи законництво?», 20 квітня 2026 року