У Посланнях Павла є вірші, які часто використовуються як обґрунтування того, що жінка не те, що не може бути служителем у церкві чи громаді, а навіть говорити у зібранні. Чи так це? Давайте розберемося. Ось вірші, які зазвичай наводять як аргумент супротивники жіночого служіння:

‍

«Жінка нехай мовчки навчається в повній покорі. Жінці навчати не дозволяю, ні панувати над чоловіком, але нехай перебуває в мовчанні» (1 Тимофія 2:11-12).

‍

«Хай [ваші] жінки в Церкві мовчать. Бо їм не дозволяється говорити, а тільки коритися, як про це і Закон каже. Якщо ж хочуть чогось навчитися, хай удома запитують своїх чоловіків, бо не личить жінці в Церкві говорити» (1 Коринтян 14:34-35).

‍

Загальне священство у новому заповіті

‍

Почнемо з того, що у стародавньому язичницькому світі були дуже жорсткі обмеження щодо жіночого навчання. У низці культур жінка мало чим відрізнялася від речі. Коли Месія прийшов, Він приніс ідею священства всіх віруючих. І апостол Павло, наприклад, говорить у Посланні до Галатів:

‍

«Адже через віру в Ієшуа Месію ви всі – сини Божі. Оскільки ви, які в Месію хрестилися, в Месію зодягнулися. Немає юдея, ні грека; немає ані раба, ані вільного; немає чоловічого роду, ні жіночого, бо в Ієшуа Месії ви всі – одно» (Галатів 3:26-28).

‍

Павло говорить про позицію людей на шляху вічного спасіння. Щодо цього немає ні національних, ні соціальних, ні статевих відмінностей. Зрозуміло, що є ті аспекти життя, в яких ця відмінність присутня і буде такою до останнього нашого подиху на землі. Але в шляху спасіння, а значить і служіння (бо спасіння без служіння неможливе!), ми рівні за статусом та гідністю.

‍

Тому коли Павло каже, що дружини можуть вчитися, це взагалі революційна ідея. Нічого подібного у язичницькому світі й близько не було. Новий заповіт дав сестрам неймовірну можливість навчатися і розвиватися нарівні з чоловіками.

‍

Божий порядок у сім'ї

‍

Зазвичай чоловіки, які критикують жіноче служіння на основі цих віршів, припускають, що кожен віруючий чоловік - духовний авторитет. Але зазвичай ті, хто найбільше кричать про це, самі зразком для своїх дружин і дітей не є. Вони просто намагаються використовувати Слово Боже як молоток, щоб забити і заглушити думки та ідеї дружини, які можуть бути кращими за його ідеї. Адже чоловік і дружина – це команда, це одна священна нова людина. Але про що ж тоді ці вірші?

‍

Важливо розуміти, що в обох випадках йдеться про сім'ю та учнівство. Слово, перекладене як «мовчання», означає «спокій, спокійний стан». Якщо дружина хоче вчитися, вона повинна робити це в стані спокою і дозволити чоловікові говорити, адже бувають ситуації, коли чоловікові є чому навчити, але дружина постійно в стані метушні. Якщо дружина, наприклад, чогось не зрозуміла у зібранні, вона має запитати вдома у чоловіка. Але це ставить велике питання перед чоловіками: Чи є ви  духовними наставниками ваших дружин?

‍

Бувають ситуації, коли чоловік приходить до Господа набагато пізніше, коли його дружина вже служитель і відповідає за багато речей у зібранні. Що робити у таких випадках? Йому треба зростати в Господі, а його дружина повинна поводитися в домі не як наставник і вчитель, а як дружина та помічниця. Дім - це те місце, де Бог працює з його та її серцями.

‍

А що таке «панувати»? Це слово зустрічається в Писанні лише один раз, але воно добре відоме з інших стародавніх джерел і означає «узурпувати, домінувати, пригнічувати». Ось це робити жінкам щодо чоловіків не можна. Але постає питання: А чоловікам це можна? Я не зустрічав таких місць у Писанні. На початку книги Буття йдеться про те, як Всевишній наділив першу сім'ю ресурсами, силою та владою реалізовувати Божу волю на цій землі. Але збочений прояв влади, про який говорить тут Павло, нікому не дозволений.

‍

А як же згадані у Писанні жінки-служителі?

‍

Важливо пам'ятати, що коли Павло пише: «Жінка в церкві нехай мовчить», йдеться про чоловіка та дружину. Наприклад, дружина щось не зрозуміла з проповіді і починає запитувати чоловіка на служінні. Тільки уявіть, якщо таких дружин багато, який буде галас. Павло говорить про те, що має бути порядок у Божому домі. У тому ж 14 розділі 1 Коринтян він пише те ж саме про пророків, щоб всі говорили по черзі, а не закриває їм назавжди рот. Він завершує це словами: «Тому що Бог не є Богом безладдя, але миру. Як і по всіх святих Церквах» (1 Коринтян 14:33).

‍

Так от, якщо вірші, які ми розглядаємо, є універсальним правилом, яке забороняє жінкам у церкві говорити, у нас буде проблема. Тому що сам Павло цього «правила» не дотримувався. Ми знаємо приклад Прискілли та Акіли, які наставляли Аполлоса, причому Прискілла згадується першою, що згідно з правилами стародавнього письма говорить про її лідируючу позицію (Римлян 16:3). У Римлян 16:1 Фиву названо дияконісою. Нарешті Юнію Павло називає прославленою серед апостолів (Римлян 16:7).

‍

Більше того, в 1 Коринтян 11:5 Павло говорить про те, як повинні діяти пророчиці. І ось питання: якщо допускається пророче служіння жінок у зібранні, то як же вони повинні завжди мовчати?

‍

Рабин Шимон Поздирка, громада «Бней Бріт Хадаша», Кишинів

Джерело:  ShomerTV