А якщо я й так з останніх сил служу?

«Він дає втомленому силу і підтримує знеможеного. Адже втомлюються і знемагають молоді люди, – спотикаються і падають юнаки, – але хто покладається на Господа, відновлятимуться силами! Вони розправлять крила, як орли, – побіжать і не втомляться, підуть і не знесиляться» (Іс. 40:29-31).

Я часто бачу втомлених віруючих, які знемагають від нескінченного вирішення своїх проблем. Коли ти кажеш їм про новий виклик, нове служіння, новий рівень посвячення, вони відповідають: «Та я ж і так вже з останніх сил працюю!» Божий заклик у наше життя часто стикається з нашою внутрішньою втомою. Але Господь каже: «Я можу принести оновлення». І саме цей новий Божий виклик, ця провокація може витягнути тебе на новий рівень.

Навіть молоді втомлюються, якщо вони не оновлюють свою надію на Господа. Але що це означає практично? Це не просто говорити: «Господи, я сподіваюся на Тебе!» Щоб зрозуміти ці вірші, варто прочитати, що написано раніше в цьому розділі: «Тож з ким Мене порівняєте, щоб Мені був як рівня? – питає Святий. Підніміть свої очі угору і подивіться. Хто все це створив?..» (Іс. 40:25-26) Той, хто сподівається на Господа, це той, хто оновлюється в розумінні того, Хто його Господь, до чого Він його закликає і куди веде.

У нашому житті має бути якась Божа мета, яка фокусує нас на майбутньому. Тільки так ми отримуємо силу та благодать для вирішення сьогоднішніх проблем. Згадайте, як Господь показав Авраамові зоряне небо і сказав, що він матиме більше дітей, ніж цих зірок. І коли до Авраама потім приходили думки про те, де вирішення його проблем, він згадував: «Якщо Господь мені пообіцяв майбутнє, то ці сьогоднішні проблеми точно вирішаться».

Андрій Луговський, старійшина КЄМО Київ