У попередній статті ми говорили, що страх сам по собі не є проблемою. Чому ж у нас виникають страхи, до чого вони можуть призвести і як з ними боротися? Щоб розібратися з цим, давайте розглянемо три історії, що відбулися з царями Ровоамом та Єровоамом і описані в 11-12 розділах 1 книги Царів.

‍

Страх Єровоама перед Соломоном та його результат

‍

«Збунтувався проти Соломона і його слуга, єфремовець із Цереди, Наватів син Єровоам. Його матір, яка залишилась вдовою, звали Церуя. Приводом для бунту проти царя Соломона послужили певні обставини. Коли Соломон відбудовував фортецю Мілло, замуровуючи пролом у стіні Міста Давида, свого батька, він зауважив молодого чоловіка на ім’я Єровоам, який був потужний силою, і добре справлявся зі своєю роботою. Він призначив його наглядачем над людьми з покоління Йосифа, котрі виконували примусові роботи» (1 Царів 11:26-28).

‍

Знаєте, коли створювалася команда громади, я думав, що якщо людина добре справляється з роботою, а ще й мужня, цього достатньо. Але так буває далеко не завжди.

‍

«Так сталося, що коли Єровоам вийшов з Єрусалима, то по дорозі його зустрів пророк Ахія з Шіло, який мав на собі новий плащ. Вони виявились у полі наодинці. Ахія взяв новий плащ, що був на ньому, і порвав його на дванадцять шматків…» (1 Царів 11:29-30)

‍

Друзі, хто з вас хотів би брати участь у пророчому служінні? Уявіть, вам із Америки привезли дуже модний та дорогий одяг. І тут Дух Святий каже: «Дорога, ти все це приміряла? Тобі пасує? А тепер виходь із дому та йди в поле. Там зустрінеш таку-то людину і роздирай цей новий одяг». А пророк роздер. Уявляєте нову одежу! Тоді такого вибору не було. Навіть у солідної людини було три чи чотири одежі на всі випадки життя: одна — на всі свята, друга — на прийом у царя, третя — для роботи в полі, і четверта — щоб загорнутися і спати. І це була нова — або святкова, або до царя.

‍

«Ахія взяв новий плащ, що був на ньому, і порвав його на дванадцять шматків, після чого промовив до Єровоама: Візьми собі десять шматків, адже так говорить Господь, Бог Ізраїлю: Оце Я вирву царство з рук Соломона і віддам тобі десять племен! Йому ж залишиться одне плем’я заради Мого слуги Давида та задля Єрусалима, – міста, яке Я обрав з-поміж усіх Ізраїлевих племен, тому що вони Мене залишили і стали поклонятись Астарті, богині сидонців, моавському богові, Кемошеві, та Мілкомові, богові аммонійців. Вони перестали ходити Моїми дорогами, дотримуючись того, що було би правильним в Моїх очах, – Моїх постанов і Моїх Заповідей, як його батько Давид!.. Отже, якщо будеш слухняним у всьому, що Я буду тобі заповідати, ходитимеш Моїми дорогами й чинитимеш те, що Мені до вподоби, дотримуючись Моїх Заповідей та Моїх настанов, як чинив Мій слуга Давид, тоді Я буду з тобою, і збудую тобі довговічний дім, як Я збудував Давидові, і віддам тобі Ізраїль. Таким чином Я впокорю нащадків Давида, але не назавжди…» (1 Царів 11:30-33,38-39).

‍

І далі сказано: «Соломон хотів позбавити Єровоама життя...» (вірш 40) У мене виникає запитання: звідки дізнався Соломон? Адже на полі було лише двоє: Ахія та Єровоам. Я думаю, що, можливо, Соломонові сказав сам Господь, адже Соломон був пророком. Звісно, ​​це лише моє припущення. Щоправда, не ясно, навіщо, адже Він діє через пророка Ахію, щоб ніхто не знав. І тут ми вчимося Божим, іноді зовсім не простим діям.

‍

«Соломон хотів позбавити Єровоама життя, але, дізнавшись про це, Єровоам утік у Єгипет, – до єгипетського царя Шішака. Він залишався в Єгипті аж до смерті Соломона» (1 Царів 11:40).

‍

Чому Єровоам утік до Єгипту? Очевидно, через страх. А це був правильний чи неправильний страх? Правильний. Це страх від Бога. При всій його очевидній мужності, якби він не злякався і не втік, то ким би виявився пророк Ахія? Лжепророком. Соломон убив би Єровоама і все.

‍

Безстрашність Ровоама та її результат

‍

Далі відбувається знаменита трагічна історія, коли ізраїльтяни звернулися до сина Соломона Ровоама із проханням, щоб молодий спадкоємець полегшив тягар, який наклав на них батько. Ровоам порадився спочатку зі старійшинами, і вони дали йому мудру пораду: поступитися народу. Тому що наприкінці свого життя Соломон не тільки втратив береги щодо дружин і наложниць, не тільки набудував капища та ідолів для своїх дружин, а й став одержимий якимось архітектурним завзяттям і багато будував, окрім Храму, який був Божою справою. І щоб усе це фінансувати, він змусив багатьох євреїв важко працювати і наклав усілякі фінансові тягарі.

‍

Але Ровоаму не сподобалася ця порада. Йому здалося, що це буде прояв слабкості та страху. Він хотів показати себе сміливим і крутим, як Єровоам. Хоча Єровоам, при всій його крутості та мужності, коли треба було, прийняв правильний страх і втік. Ровоам звернувся до молодих друзів:

‍

«А молоді люди, які виросли з ним, порадили йому, сказавши: Тому народові, який висловив до тебе прохання, мовляв: Твій батько наклав на нас тяжке ярмо, а ти тепер полегши його нам! – дай таку відповідь: Мій мізинець грубший за стегно мого батька! Тож, якщо мій батько поклав на вас тяжке ярмо, то я ще додам до вашого ярма! Якщо мій батько карав вас бичами, то я каратиму вас скорпіонами» (1 Царів 12:10-11).

‍

Ми знаємо, чим це закінчилося. І ось знову питання: Те, що Ровоам, останній цар єдиного єврейського царства, не побоявся наслідків і сміливо і суворо утвердив свою верховну владу, чи це було правильно? Звісно, ​​ні.

‍

Виходить, страх Єровоама був від Господа, а безстрашність, сміливість та впевненість Ровоама були не від Бога. Це була дуже погана безстрашність. Саме вона призвело до поділу царства.

‍

Страх Єровоама за своє нове царство та його результат

‍

Ось що було далі.

‍

«Згодом Єровоам відбудував Сихем, що на Єфремовім узгір’ї, і там замешкав. Потім, вийшовши звідти, він відбудував Пенуел. Якось Єровоам подумав: Царська влада може повернутись назад до Давидового роду! Якщо цей народ буде ходити для жертвоприношень до Господнього Храму в Єрусалим, то серце людей пригортатиметься до свого володаря, – Юдейського царя Ровоама. Мене вони вб’ють, а самі повернуться до Ровоама, царя Юдеї!» (1 Царів 12:25-27)

‍

Зверніть увагу, Єровоам розумів, що Ровоам, онук Давида, є законним царем всього Ізраїлю. І він розумів, що народ це пам'ятає.

‍

«Порадившись, цар зробив два золотих тельця, і оголосив всім людям: Годі вам ходити в Єрусалим. Ось твої боги, Ізраїлю, які вивели тебе з єгипетського краю! Тому одного тельця він поставив у Бетелі, а другого поставив у Дані» (1 Царів 12:28-29).

‍

Зверніть увагу: вони всі радяться.

‍

«Крім того, Єровоам установив восьмого місяця, п’ятнадцятого дня того місяця свято на зразок свята, яке відзначалося в Юдеї, і сам особисто приносив жертви на жертовнику…» (1 Царів 12:32)

‍

Тобто свято, подібне до Сукоту. Виходить, що Єровоам, який запанував у новому Північному Царстві, одразу почав дбати про його процвітання та захист. Це ж релігійно-ідеологічне забезпечення захисту та процвітання нового царства. Він мав усі підстави побоюватися, що його царство не встоїть, якщо Єрусалим залишиться духовним центром для всього Ізраїлю. А це який страх? Практичний, мудрий, грамотний страх. І до чого цей страх привів? Ми щойно прочитали.

‍

Аналіз страхів Ровоама та Єровоама та урок для нас

‍

Для мене було дуже важливо порівняти рішення царя Ровоама та Єровоама, коли той вступив на царство. Ми добре знаємо, що обидва рішення були неправильні.

‍

Як Єровоам повинен був зрозуміти, що його рішення не тільки не вірні, а й явно гріховні? Які були б заперечення Єровоама? «Це сам Господь довірив мені царство, а новий цар повинен дбати про захист своєї країни». Але його страх був безбожним, тому що, перш за все, суперечив Торі і, по-друге, йшов урозріз із пророцтвом, яке привело його на царство (1 Царів 11:37-38).

‍

Дуже небезпечно, коли ми, як родзинки з кексу, вибираємо зі Слова Божого лише те, що нам подобається і вигідно. Єровоам виділив для себе лише 37 вірш: «А тебе Я візьму, щоб ти царював, й підкорював собі все, що ти забажаєш, – ти будеш царем над Ізраїлем». А 38 вірш, де умови, він начебто забув.

‍

І це для нас важливий урок. Якби він ходив у Божому страху, дотримувався Тори і намагався виконати всі пророцтва Ахії, то він не піддався б страху за своє царство і за свою владу. Більш того, тоді вже Бог був би верховним захисником, забезпечувачем і всім, не тільки для Єровоама, а й для його нащадків і для Північного Царства.

‍

І ще кілька слів про Ровоама. Перше його рішення — порадитися зі старійшинами, які мали досвід і мудрість, — це було гарне рішення. Чому йому не сподобалася їхня порада? Гордість, самовпевненість, бажання утвердити свою абсолютну владу. Але це явно суперечило Торі, оскільки Бог ніколи не ставив в Ізраїлі абсолютного монарха. Влада царя в Ізраїлі завжди була з умовами та обмеженнями, з відповідальністю не лише перед Богом, а й перед Його Словом та перед народом. Тому його наступний крок — він іде до друзів, які не мали досвіду, але були готові лестити своєму другові. Результат – велика історична трагедія Божого народу.

‍

Три види страхів і що з ними робити

‍

Виявляється, страх сам собою не є проблемою. Важливо зрозуміти джерело страху. А таких джерел може бути три:

‍

1. Обставини, люди, їх думки, різна інформація, поради та їх сприйняття. Це можна назвати природним страхом.

2. Біси. Це — демонічний страх.

3. Бог. І тут потрібно розділяти Божий страх, який доступний лише віруючим і знаючим Бога, і страх, який Бог посилає на різних людей.

‍

Природний страх може бути корисним, нейтральним чи шкідливим. Демонічний страх завжди шкідливий. А Божий страх необхідний усім Божим дітям на всіх етапах їхнього життя.

‍

Є сучасна ліберальна спокуса, коли проповідники вчать про те, що страх потрібен лише спочатку, коли невіруючих підводять до покаяння. Хоча зараз уже і на цьому етапі кажуть, що не треба лякати людей, а треба просто пообіцяти їм, що Бог зробить для них все. А далі зовсім страх не треба. Але це брехня, згідно з Писанням. Божий страх має діяти в житті віруючого, поки ми живемо на цій землі.

‍

Як визначити, який страх ми відчуваємо?

‍

1. По-перше, важливо зрозуміти, до чого цей страх нас підштовхує.

2. По-друге, це потрібно порівняти зі Словом Божим і з відомою нам Божою волею для нашого життя на даний час.

‍

Звичайно, коли приходить неконтрольований страх, тут зрозуміло і без дослідження.

‍

Висновки

‍

У ютубі є безліч проповідей і вчень про те, що страх завжди не від Бога. Це брехня. І це повна концентрація людей на страхові як найстрашнішому ворогові християн. Таке відчуття, що страшнішого за страх нічого немає. Гріх та інші духовні загрози відійшли кудись далеко. Все основне поле духовної війни займає страх. А знаєте, до чого це призводить? До прихованого страху перед страхом. Скільки віруючих зациклюються на темі страху, і це відводить увагу від Того, в Кому відповідь на всі питання.

‍

Друзі, у цей складний час нам потрібен Божий баланс між хоробрістю та страхом. Нам потрібно знати Боже написане Слово, нам потрібні поради служителів, які бояться Бога, і, звичайно, нам потрібен прямий керунок Святого Духа.

‍

Борис Грисенко, КЄМО Київ

Слово на Шабаті КЄМО Київ 31 жовтня 2026 року