Страх — це не проблема. Для когось така заява може прозвучати дивно, особливо серед нинішніх обстрілів та залякувань. Хтось може навіть запитати: «Тобі що, самому не страшно?» Звичайно, мені буває страшно, і як людина сам по собі я слабший за багатьох інших.

‍

У минулому, невіруючому житті мені доводилося робити дивні і навіть дурні речі, нариватися на проблеми, щоби приховати свої страхи. Я думав, що таким чином я їх перемагаю. Напевно, багато хто може згадати такі ситуації, коли ми намагалися перемогти страх різними тілесними методами.

‍

Але коли я покаявся, все почало змінюватися. І мене охопив інший страх: а що коли раптом будуть якісь агресивні дії щодо мене? Я ж не маю права нікого бити, бо я віруючий. Я не розумів, як мені виходити із конфліктних ситуацій.

‍

Все змінив один випадок. Я йшов додому о першій ночі вулицею Калініна (Софіївською). На зустріч мені йшли чотири хлопці недоброго вигляду і дивилися на мене. Я злякався: що робити? І раптом у мене виникло відчуття, що Бог усміхається, бачачи, що відбувається в моїй душі. Я розгубився і сповільнив крок.

‍

І раптом у мене виникло дивне видіння, що я стою на березі, а там вода і в ній тонуть ці чотири хлопці, і я простягаю їм руки і допомагаю врятуватися. Я зрозумів, що Бог їх любить не менше за мене. Я почав молитися за них, про те, щоб Божа любов через мене торкалася їх, і раптом з ними щось сталося — вони опустили очі, розступилися і обійшли мене. Ця різка зміна відбулася одразу у чотирьох хлопців. І я зрозумів, що страх — це не проблема.

‍

Коли ми в своїх обставинах забуваємо про страх і згадуємо про Бога, про Того, Який кожну секунду пам'ятає нас, згадуємо, що Він не змінився, що Він був, є і буде любов — і любов не тільки до мене, а й до кожної людини, а ми канали Його любові, тоді виконується Боже слово: «Досконала любов проганяє страх» (1 Івана 4:18).

‍

Колись я неправильно розумів ці слова. Я думав, що моя любов має досягти досконалості, але як я не намагався, я розумів, що ніколи цього не досягну. І це допомогло мені почати серйозно здаватися Божій любові. Тому що є одна досконала любов, яке виганяє всякий страх. Це Його любов. І тільки здавшись на милість Тому, Хто є любов, ми можемо дозволити Його досконалій любові протікати через нас, перетворювати нас, діяти навколо нас і творити іншу небесну реальність тут на землі.

‍

Але минули роки, поки це раптове переживання переможної Божої любові, яка виганяє всякий страх, перемагаючи його, почало відкриватися в мені як розумне одкровення. І це триває досі. Я не кажу, що я вже це збагнув. Я у процесі. І особливий прорив стався в день мого хрещення Святим Духом. Тому що сила Святого Духа, яка нам дається для свідчення, для служіння, вона не залишає нас такими, якими ми були до цього.

‍

Ця сила, прийшовши всередину нас, стає силою, яка дарує нове розуміння Божого Слова, руйнує твердині ворога в нашому житті, відкриває в нас здатність вірити на новому рівні і приносить абсолютно надприродну радість, яка не залежить від наших зусиль, нашого характеру, нашої спадковості та наших старань. Це надприродна благодатна радість, бо про неї сказано: «Радість у Бозі – сила ваша».

‍

Рабин Борис Грисенко, КЄМО Київ

Слово на Шабаті КЄМО Київ 31 жовтня 2026 року