Сьогодні в Тілі Месії можна зіткнутися з низкою крайнощів у розумінні понять закону та благодаті. Одна з них – вчення про гіперблагодать. У цьому вченні стверджується, що ми більше не під законом, що якщо людина один раз покаялася, то всі її гріхи наперед прощені і більше немає потреби в покаянні, а якщо ти знову і знову каєшся за свої гріхи, то нібито скасовуєш благодать. У чому ж небезпека цього лжевчення і чому воно суперечить Писанню?

‍

Рабин Борис Грисенко:

‍

Це страшне вчення, тому в ньому не просто допомагають людям не каятися, а ледь не забороняють це робити. І виходить, що всі ті віруючі, які прийняли це, покладаючись на свою віру і на цю гіперблагодать або хибну благодать, просто йдуть в ад, накопичуючи гріхи, в яких вони не каються.

‍

Це демонічна і антибіблійна пастка, яка суперечить навіть здоровому глузду будь-якої порядної людини. Ця брехня переконує людей, що навіть якщо з вами трапляються гріхи або ви якийсь час живете у гріху, то вам не потрібно знаходитись в почутті провини, адже почуття провини відгороджуватиме вас від любові Божої, яка безумовна, тому мучитися і переживати не треба: гріх гріхом, але благодать набагато сільніша.

‍

Навіть чесні невіруючі люди, коли роблять поганий вчинок, відчувають почуття провини, сорому, незручності, у них, як кажуть, «болить совість». Але це лжевчення виховує віруючих, у яких ні за що не має боліти совість і які не повинні відчувати провину та сором ні за що.

‍

Рабин Олег Сухацький:

‍

У цих людей цікаве обґрунтування. У мене був добрий знайомий із однієї церкви, він навіть був учителем у біблійній школі. Але поступово він пішов у вчення гіперблагодаті. І коли я зіткнувся з ним у соцмережах, я почав наводити йому місця з Нового Завіту, розуміючи, що з Танаха щось цитувати взагалі марно, я побачив типову для прихильників гіперблагодаті картину.

‍

Коли ти наводиш їм місця з Писання зі словами Ієшуа, вони кажуть, що Ієшуа проповідував євреям під час дії старого заповіту, тому Його вчення не може бути нашим вченням. А якщо їм вказувати на слова апостолів, вони кажуть, що апостоли – це люди, і вони могли помилятися. Коли я його запитав: «Добре, якщо не слова Ієшуа і не слова апостолів, то як взагалі зрозуміти, як нам чинити?», він відповів: «По любові». 

‍

А далі, оскільки ця дискусія була під його публікацією, він написав: «Друзі, щоб не вести тут дискусії, ви можете перейти на мій YouTube-канал, де є відповіді на всі ці запитання, і ви зможете переконатися в правильності моїх аргументів». Він розумів, що якщо люди послухають його годину, другу, третю, то сама ця перекручена логіка і той дух, який за цим стоїть, допоможуть людям повірити в цю брехню.

‍

Рабин Борис Грисенко:

‍

У мого колишнього покійного друга-пастора (сподіваюся, він встиг покаятися) все почалося з вчення про процвітання. До речі, у багатьох ухил у бік гіперблагодаті починався з крайності теорії процвітання. Це теорія, яка стверджує, що у віруючих має бути все найкраще у всіх сферах, особливо в матеріальній.

‍

Він на цьому наголошував і багато чого у матеріальній сфері досяг. І церква була найбільшою харизматичною церквою на західній Україні. Я не намагався з ним сперечатися, але він сам іноді починав сперечатися зі мною і говорив буквально таке: «Знаєш, а якщо відмовитися від цієї теорії, то що привабить людей до церкви?»

‍

Почалося все з цього, а через роки він дійшов висновку, що має успіх у всіх сферах життя, крім дружини. І він почав готувати свою церкву до того, що через якийсь час він розлучиться і одружиться ще раз. Це тривало чотири роки. І коли йому наводили місця з Писання, наприклад 7 розділ 1-го до Коринтян, він говорив: «Буква вбиває, а Дух оживляє».

‍

Він також говорив, що слова Ієшуа – це слова Божі, а все інше, що написано у Новому Завіті, це слова людські. Вже було зрозуміло, що людина впала в страшну єресь. Але й цього мало. Він почав навчати про те, що Ісус навчав ще під час старого заповіту, а благодать і вчення про благодать – це вже після Його земного життя і насамперед через апостола Павла. Але коли йому нагадували його слова про те, що вчення апостолів - від людей, він відповідав, що так, але вчення Павла проти закону - це від Бога.

‍

Але не він це все вигадав. Насправді всі російськомовні єретики копіювали та копіюють те, що виникло до них у західному християнстві. Вся ця брехня до деталей була розроблені там. І там же на неї є чіткий розбір та повноцінна біблійна відповідь. Проблема в тому, що ці російськомовні діячі розраховують на людей, які не розуміють англійської мови або просто не знають про розбір цих лжевчень.

‍

Ця брехня беззастережно позбавляє будь-якого посвяченого віруючого, якщо він у неї влазить, спасіння і прирікає на ад. Це жахливо. І це приємна брехня, яка лестить найпримітивнішими бажаннями людей жити за тілом, але щоб при цьому тебе переконували, що ти живеш за Духом, бо ти живеш не за законом. У Новому Завіті сказано:

‍

«Бо настане час, коли не слухатимуть здорового вчення, а виберуть собі вчителів за своїми пожадливостями, щоб лестили слух, аби відвернути вуха від істини та схилитися до небилиць» (2 Тимофія 4:3-4).

‍

Це страшне пророцтво їхнього ж улюбленого апостола Павла про те, що в останні часи настануть тяжкі часи, коли люди обиратимуть собі вчителів, які б лестили їхньому слуху. А цей блок єресей один із найбільш улесливих.

‍

Щодо цього хочу привести трохи цікавої статистики. По-перше, я нашвидкуруч порахував, скільки разів у Новому Завіті слово «закон» вживається в суто позитивному сенсі, а скільки - навіть не в негативному, а хоча б у протиставленні з благодаттю, вірою, праведністю по вірі в Ієшуа. Виявилося, що у протиставленні слово «закон» вживається трохи більше 60 разів, а суто в позитивному сенсі - 93 рази. Причому мова не взагалі про закон, а саме про закон Моше.

‍

По-друге, зазвичай люди, які тиснуть на крайність беззаконня, не розбирають випадки, коли слово «беззаконня» вживається у Новому Завіті. Я навіть не говорю про Танах, який для них ніби не існує. Але всі випадки вживання в Новому Завіті слова «беззаконня» лише негативні, наприклад, «гріх є беззаконням». І тим більше є знамениті слова Ієшуа:

‍

«Багато хто скаже Мені того дня: Господи, Господи, чи не Твоїм Ім’ям ми пророкували, чи не Твоїм Ім’ям бісів ми виганяли, чи не Твоїм Ім’ям численні чудеса творили? Тоді скажу їм: Я ніколи не знав вас! Відійдіть від Мене ви, які чините беззаконня!» (Матвія 7:22-23).

‍

І третє. Якось я слухав одного проповідника, який сказав, що в Новому Завіті слово «благодать» вживається близько 60 разів, а у Старому – всього 15. Але це статистика, очевидно, за синодальним російським перекладом. Я перевірив у Танаху три слова, які означають «благодать». Це слова «хен», «рацон» та «хесед». Причому останнє - це основне слово, що означає милість або благодать. Виявилося, що вони зустрічаються в Танаху, відповідно, 70, 55 та 240 разів. Весь Танах пронизаний різними варіаціями на тему благодаті!

‍

Ігор Русняк:

‍

На закінчення також варто звернути увагу, що проповідники гіперблагодаті змішують поняття «закону» як законодавчої системи Синайського заповіту та Закону Мойсея як Слова Божого. Тут потрібно чітко проводити розмежування. Тому що таке змішування дає додаткову можливість для маніпулювання поняттями і навіть відмови від Танаха, особливо Тори, як Слова Божого.

‍

Так, та законодавча система разом із Синайським завітом припинила своє існування, навіть якщо деякі з цих заповідей повторюються в Новому Завіті і є складовою закону нового завіту. Але Тора та весь Танах як Слово Боже – це невід'ємна частина вічної Біблії.

‍

Рабин Борис Грисенко, КЄМО Київ

Рабин Олег Сухацький, КЄМО Бердичів «Яхад»

Ігор Русняк, учитель Месіанської біблійної школи КЄМО

За матеріалами семінару «Крайності в сучасних підходах до закону та благодаті»