«Відтоді Мойсей брав свій намет і ставив поза табором, – подалі від табору, і назвав його Наметом Зустрічі. Тому кожний, хто шукав Господа, приходив до Намету Зустрічі, що поза табором» (Вихід 33:7).

‍

Чому Моше поставив скинію поза табором та ще й подалі від нього? Я думаю, що перша причина полягає в тому, що Господь зробив Ізраїль святим народом, відокремивши його для Себе, але народ Ізраїлю ще не був зовсім святим за своєю поведінкою та характером. Тобто Моше виніс скинію за табір, щоб Божа присутність не була змішана з внутрішнім ідолопоклонством. А друга причина - це те, що кожен, хто шукає Господа, повинен докласти деяких зусиль, щоб знайти Його.

‍

Те, що дістається нам безкоштовно, мало цінується, навіть якщо воно дороге. Тому я думаю, Моше виніс скинію за табір, щоб Божа присутність була цінною для народу, а не рутинною та звичною. Так часто відбувається і з нами, коли на шабатних служіннях ми бачимо безліч зцілень та звільнень. Наш ребе спеціально нагадує нам дякувати і славити Господа за них, тому що ми звикаємо і перестаємо радіти, особливо якщо це чудеса не для нас.

‍

Ми повинні оновлювати свою вдячність Богові за те, що Він дав нам можливість доступу до Його присутності. Адже це велика цінність, на яку ми не заслужили - її заслужив Ієшуа на хресті. І для того, щоб зустрітися з Богом у цьому наметі, потрібно було вийти зі свого звичного життя і пройти якийсь шлях - докласти зусиль, як сказано в Новому Завіті: «Царство Небесне здобувається силою, і ті, хто застосовує силу, здобувають його» (Мт. 11:12). Присутність Божа зусиллям береться, і ті, що докладають зусилля, увійдуть в неї.

‍

Андрій Луговський, старійшина КЄМО Київ