У тижневому розділі Емор, який ми читаємо цього тижня, містяться постанови про різні жертви, які приносили люди, та вимоги до цих жертв. Коли ми читаємо про це, природно, ми ставимо собі питання: А нас це як стосується? Ми можемо вивчати просто структуру жертвоприношень та розуміти, що і як відбувалося. Але практичного застосування у цьому буде небагато. Звичайно, ми зможемо ще глибше зрозуміти жертву Ієшуа, на яку вказують усі ці жертви, її багатогранність, велич, силу та могутність. І це, безумовно, важливо.

‍

Але я хотів би провести паралелі з жертвами, які ми приносимо як спасенні і ті, що увірували, і отримати деякі практичні уроки. Ось що каже нам апостол Павло:

‍

«Тож благаю вас, брати: заради Божого милосердя, принесіть ваші тіла як живу, святу, приємну Богові жертву, як ваше служіння розуму» (Римлян 12:1).

‍

Ймовірно, Павло відсилається до ідеї жертви цілопалення або «ола», про яку ми читаємо в нашому тижневому розділі. Чому я думаю, що це так? У тексті про жертву ола є такі слова: «то щоб вони були прийняті», або в інших перекладах: «щоб цим отримати благовоління від Бога». Сама ідея благовоління через жертву є дуже важливою. Але цікаво, що низка перекладів вказує на те, що це не ми отримуємо благовоління через наші жертви в очах Бога, а ми висловлюємо наше благовоління, нашу любов і шанування через жертву. Я вважаю, що обидва переклади є важливими. І я вірю, що наша якісна жертва Богу, в якій виражається наша любов і наше шанування Йому, розкриває Його благовоління, тобто добру волю для нас.

‍

Яку жертву я приношу Богові?

‍

І ось як у давнину, так і в наші дні у того, хто приносить жертву, існує небезпека того, що бажаючи приносити Богові жертви, ми робимо це таким шляхом, який не прославить Бога. І Бог може не прийняти таку жертву. Уявіть, що Господь може сказати: «Я не прийму таку жертву. Вона не принесе тобі благовоління, і вона не висловить твоє благовоління».

‍

Тільки уявіть собі, наскільки безглуздо витратити сили, час, таланти, ресурси, і зрештою побачити, що благовоління небес не зійшло на це служіння, на справу моїх рук. Якщо ми хочемо, щоб наше життя і наше служіння були не просто тупою релігійною діяльністю чи здобуттям людської похвали, тоді нам необхідно зрозуміти, які жертви ми приносимо. Тому звернімося до тексту в Левітах 22 і уважно прочитаємо його. Ось що тут сказано про жертви:

‍

«А чоловік, коли принесе Господеві мирну жертву на виразно висловлену обітницю або на дарунок, із худоби великої чи з худоби дрібної, безвадна буде на вподобання, жодна вада не буде в ній: сліпа, або зламана, або скалічена, або шолудива, або коростява, або паршива, не принесете тих Господеві, і жертви огняної не дасте з них на жертівника для Господа» (Левіти 22:21-22).

‍

Читаючи цей текст, я замислився над тим, які духовні паралелі ми можемо провести з нашим служінням. У мене склалася певна картина, і я хотів би поділитись своїми думками.

‍

Сліпі жертви - служіння без водійства

‍

Сліпа жертва – це бездумне служіння без духовної візії. Іноді людину приводять за руку в служіння і кажуть: «Ось візьми, зроби це». Коли людина тільки починає своє служіння, це непогана модель – привести її до місця її відповідальності, пояснити та показати.

‍

Але коли це відбувається щоразу, коли його весь час треба контролювати: «Ти вже це зробив? Ти написав, подзвонив, підготував програму?», це вже проблема. Якщо ця людина вже досвідчена, а вона весь час робить все на автоматі, і поки ти не потягнеш її як сліпого за руку, вона не робитиме це, це проблема, тому що людина духовно сліпа.

‍

Це означає, що вона не шукає водійства, не питає Господа про те, як у справі, яку Господь їй доручив, вона має діяти. Ієшуа в Івана 5:19 сказав: «Син нічого робити не може Сам від Себе, тільки те, що Він бачить, що робить Отець». Ієшуа був духовно зрячим. І ми маємо бути духовно зрячими.

‍

Пошкоджені жертви – без зціленого серця

‍

Далі ми бачимо «зламана, скалічена». Зламана - це означає з тріщиною або переламана, мається на увазі тріщина шкіри або перелом кістки, наприклад. Тобто покалічена тварина. На що це схоже?

‍

Кожна людина приходить до Бога зі своєю історією. Деякі люди дуже активні, талановиті, благословенні, обдаровані Богом і мотивовані. Вони хочуть бути скрізь і робити все. І це чудово. Але іноді ми пропускаємо момент того, що ці люди повинні пройти певне зцілення та відновлення. Тому що якщо людина внутрішньо надламана, якщо внутрішньо вона не зцілена, рано чи пізно ця незціленість, цей біль дасть про себе знати.

‍

Жертви з наростом – служіння без бажання розвиватися

‍

Далі сказано: «шолудива, коростява». В інших перекладах сказано: «з наростом» або «з жировиком». Що таке наріст чи жировик? Це надлишок якоїсь конкретної тканини. Її надто багато. І так буває, що, наприклад, ми намацали у себе одну сильну сторону, і ми цією сильною стороною робимо все служіння.

‍

А що відбувається у таких випадках? Коли лідери кажуть людині, що їй потрібно в цьому напрямі розвиватися, рости, взяти нову відповідальність, вона відповідає: «Це, звичайно, здорово, але я в цьому не сильний. У мене є ось цей сильна сторона. Хочете, робитиму тільки ось це. А не хочете, не робитиму».

‍

Але Бог нас спонукає до того, щоб ми розвивалися у служінні, розвивали ті сторони, ті грані нашого життя, які досі не були розвинені.

‍

Жертви з паршею - без чистоти серця та вуст

‍

І нарешті тут сказано про паршу. Це синонім лишая. Це шкірна інфекційна хвороба, і, як правило, це свербить, постійно нагадує про себе, і весь час його хочеться почухати. Що це за духовний лишай?

‍

Часто у служінні, коли у нас виникає напруга, нерозуміння, якісь тертя з колегами, хтось може сказати якісь слова, які, як духовна інфекція, можуть нас заразити. І нам це не дає спокою, ми весь час хочемо почухати, з кимось хочемо поговорити про це, і таким чином заразити когось цими словами, якими ми самі заразилися. І можемо бути людьми справи, але при цьому не стежити за своєю духовною чистотою, не стежити за певними ділянками душі, і це, зрештою, може просто зруйнувати наше служіння.

‍

Зцілення чи служіння – що раніше?

‍

І знаєте що цікаво? Що список цих вимог для жертовної тварини збігається зі списком вимог до священників у Левітах 21. Друзі, у нас є наш Першосвященник Ієшуа. Коли ми служимо Богові, ми служимо через Ієшуа, Який непорочний. І ми повинні розуміти, що приносячи жертву служіння, ми повинні дбати про те, щоб це була найкраща жертва. Не тільки з погляду зовнішніх дій, але глибоко всередині нашого серця має бути та сама цілісність і непорочність, щоб наша жертва приносила Йому радість і нам Його благовоління.

‍

Ворог намагається використати наші вади для того, щоб зробити жертву нашого служіння неефективною, безплідною. З одного боку, він може пропонувати нам не звертати увагу на наші слабкості та проблеми, замовчувати їх і просто, стиснувши зуби, йти вперед. На жаль, чимало людей, які обирали такий шлях без глибокої зцілюючої роботи Господа, просто сходили з дистанції. З іншого боку, він може пропонувати нам використовувати свої недосконалості, пороки та проблеми, щоб не служити та не приносити жертв Господу.

‍

Ось чому, друзі, нам треба вчитися служити і, виявляючи в собі різного роду вади, духовну сліпоту, надламаність, всі ці духовні жировики, нарости чи лишаї, все розкривати перед Господом, щоб у Ньому зцілюватися, відновлюватися, шукати Його і ставати цілісними. Щоб приносити з кожним днем ​​все більш цілісну жертву для Господа.

‍

Рабин Шимон Поздирка, громада «Бней Бріт Хадаша», Кишинів

Джерело: ShomerTV