Роль єврейського прославлення у молитовних турах

У попередній статті ми говорили про те, як у КЄМО зародилася ідея молитовних турів і як уже понад 20 років вони є важливим інструментом для поширення нашої візії та насадження нових громад. Сьогодні нерідко до команди цих турів входять служителі музичного і танцювального прославлення. Яка ж їхня роль у молитовних турах? Тут можна виділити два напрямки.

Відкриття сердець людей

Як ми говорили раніше, одна з цілей молитовних турів – це налагодження контактів із помісними церквами та громадами. Тому перше завдання прославлення – це розтопити лід та відкрити серця віруючих з різних конфесій та деномінацій до нормального, біблійного єврейського месіанського служіння.

Зазвичай ми маємо справу з християнами різних деномінацій, а інколи і невіруючими євреями. І якщо оцінити рівень сприйняття людьми того, що ми їм приносимо, то на першому місці завжди стоїть танцювальне прославлення. Потім – музичне прославлення, потім – молитва, і лише після цього – проповідь. Коли починаються танці, люди дуже легко відкриваються та розслабляються. Потім вони починають залучатися до прославлення. А це вже готує їх до наступного етапу – до молитви чи проповіді.

Чому люди взагалі починають танцювати? Тому що у всіх церквах є прославлення, але здебільшого не танцюють. Усім хочеться танцювати, але не можна – немає такої традиції. А через те, що з євреями не зрозуміло, що робити, найчастіше представники різних деномінацій кажуть: «Вони євреї - їм можна».

Зазвичай ми зустрічаємося з віруючими, які мало знайомі з єврейським служінням, для яких відновлення єврейської складової та сама думка про те, що євреї можуть вірити в Ісуса Христа, новина. Можливо, вони чули про таких, але близько не стикалися. Зазвичай вони мають свої історичні уявлення про це. І щоб ці історичні, не завжди правдиві уявлення поламати, потрібно спочатку достукатися до їхнього серця, їхніх емоцій, змінити атмосферу.

Як говорив Павло: «Для всіх я був усім». В цьому плані дуже добре працюють переклади єврейських пісень мовою тієї країни, куди ми їдемо. Наприклад, у Словаччині дуже добре сприймалося, коли ми співали пісні словацькою. В одній великій церкві в Братиславі, де у нас було служіння, було дуже цікаво спостерігати за різними людьми, за тим, як поступово змінювалася їх реакція і залучення.

Спершу вони стояли і дивилися на це зі складеними руками. Потім почали трохи посміхатися. Потім їхні руки почали опускатися, потім підніматися, і нарешті вони почали виходити в хороводи. Було дуже ясно видно, як тане лід, як люди починали розуміти, що всі їхні уявлення не зовсім відповідають тому, що вони бачать, а те, що вони бачить, виявляється, нормальне і в цьому хочеться брати участь.

Ця сприятлива атмосфера створюється єврейським прославленням, особливо якщо пісні перекладаються місцевою мовою. Це справді топить лід. І вже коли ти починаєш про щось говорити, це сприймається інакше. Наприклад, для недавнього молитовного туру Францією нам вдалося перекласти пісню «Хіне ма тов у-манаїм» (Як добре і приємно) французькою мовою, і вона була дуже добре сприйнята в Ліоні і залучила французів.

Утвердження Божої перемоги

Другий напрямок - це утвердження та запечатування Божої перемоги та Божого впливу. Ми дуже яскраво побачили це у тому ж молитовному турі Францією. Опинившись у Марселі, ми зацікавились історію цього міста і дізналися, що його заснували у 6 столітті греки. Ми вирушили на місце розкопок першого грецького поселення, почали там молитися, і в нас були ясні асоціації з часами Ханукі, коли грецька культура поглинала все і придушувала все єврейське.

У ті часи піднялася священна війна за Божу єврейську ідентичність, ідентичність народу священиків. Нас було якраз дев'ять чоловік, як гілок у ханукії. Ми запалили по свічці і молилися, щоб єврейське життя могло проявлятися на цьому місці, могло сяяти як ханукія, щоб єврейська ідентичність могла вільно проявлятися, і щоб грецький дух втрачав силу.

Коли після цієї молитви ми йшли містом, ми помітили, що атмосфера змінилася, було відчуття певного прориву. Ми просто йшли французьким містом, яке вважається одним із найбільш антисемітських, і співали єврейські пісні. Це було прославлення Бога Ізраїлю та утвердження тріумфу над духом еллінізму.

Після Франції ми заїхали до Брюсселя, і там нам прийшло місце з книги Ісаї, де сказано: «Ти притчею заспіваєш пісню про царя вавилонського» (Ісая 14:4). Тут про цю пісню йдеться як про щось, що стверджує та запечатує Божу перемогу. Тому ми поїхали на найвищу точку Брюсселя, прославляли там Господа та співали наш брюссельський нігун.

Так само в Парижі, коли в єврейському кварталі ми почали співати і прославляти Бога, влаштовувати хороводи, це було як утвердження, проголошення Божої перемоги над ворогом – над духом антисемітизму, який змушує євреїв асимілюватись – ховатися та зливатися з іншими народами.

Ми в Україні звикли до того, що можемо вільно провести, наприклад, єврейський фестиваль просто неба (Jewish Open Space). Але для Європи, особливо Франції, це не так просто. Зі спілкування із нашими місцевими служителями там ми дізнались, що вони переживали сильний страх під час прославлення Бога посеред вулиці. Але по мірі прославлення їхній страх проявити своє єврейство почав зникати.

Андрій Луговський, старійшина КЄМО Київ

Влад Медведєв, організатор молитовних турів КЄМО, молитовник КЄМО Київ

За матеріалами ефіру Єврейської школи прославлення КЄМО