Продовжуючи тему повернення Господа у славі (див. «Чому не можна забувати про друге пришестя Господа?»), я хочу сказати, що вона важлива для всіх Божих дітей, а для месіанських віруючих особливо. Чому? Тому що поки наші єврейські брати і сестри і ми як частина єврейського народу не закликатимемо Його: «Барух аба бе-Шем Адонай», Він не повернеться.

‍

У третьому розділі Дій, коли апостол Петро звертався до мужів ізраїльських і в їхній особі до всього нашого народу, він сказав, що небо повинно було прийняти Месію до часу відновлення всього, як говорили святі пророки своїми устами від віку, до того, як буде відновлений повноцінний істинний зміст Писання, коли Божий народ повірить у Писання і коли вони покличуть у тшуві до Спасителя, тоді Він з'явиться у славі.

‍

І там написано чому. Тому що Він насамперед не лише обіцяний, але й призначений і заздалегідь дарований єврейському народові у Своїм поверненні у славі. І якщо не ми, то хто ж прагнутиме і активно чекатиме, коли це станеться, хто буде передчувати і наближати цей славний час?

‍

І ось що важливо. Виявляється, ми можемо наближати Його повернення. Звичайно, ми не знаємо коли це буде, тільки Отець знає. Але ми покликані наблизити, прискорити це славне явище. І про це говорить саме Боже Слово. Щоб побачити це, нам потрібно звернутись до Другого Послання Петра.

‍

Правильні питання з правильними мотивами

‍

Ось що сказано у 3 розділі цього Послання:

‍

«Це вже, улюблені, пишу вам друге з послань, у яких через нагадування пробуджую у вас чисте мислення» (2 Петра 3:1).

‍

Тобто розпалюю це розуміння і мислення, стверджую вас у цьому знанні і оживляю те, що ви і так знали, але могли підзабути через метушню і важкі обставини. Він оживляє і розпалює це, щоб воно горіло і не охолоджувалося. У чому ж полягає це мислення?

‍

«Аби ви пам’ятали ті слова, які раніше сказали святі пророки, і заповідь Господа й Спасителя, передану вашими апостолами» (2 Петра 3:2).

‍

Зверніть увагу, він постійно посилався на великих єврейських пророків!

‍

«Аби ви пам’ятали ті слова, які раніше сказали святі пророки, і заповідь Господа й Спасителя, передану вашими апостолами. Знайте насамперед те, що в останні дні прийдуть з насмішками кепкуни, які живуть за власними пожаданнями, і скажуть: Де обітниця Його приходу? Адже відколи впокоїлися батьки, все залишається так, як від початку творення!» (2 Петра 3:2-4)

‍

Чому цих людей він назвав кепкунами? Адже таке ж запитання ставили й великі мужі Божі, і Бог не засуджував їх, а навпаки, відповідав їм, наприклад, Гедеон:

‍

«Господній ангел з’явився йому і привітав його: Господь з тобою, хоробрий воїне! А Гедеон йому відповів: О, мій Владико! Якщо Господь є з нами, то чому нас усе це спіткало? Де всі ті Його чудеса, про які нам розповідали наші батьки, кажучи: Хіба не Господь вивів нас із Єгипту? А тепер Господь залишив нас, віддавши нас у руки мідіянців! Але Господь, повернувшись до нього, сказав: Іди і, як могутній воїн, врятуй Ізраїль з рук мідіянців! Адже Я тебе посилаю!» (Суддів 6:12-14)

‍

Виявляється, можна ставити такі запитання. Але ж питання в мотивах! Гедеон ставив це питання не для того, щоб виправдати своє відступництво і якісь гнилі речі у своєму житті, а тому що це питання пекло його серце. Його обурював стан, у якому перебував Ізраїль, та відсутність близькості з Богом. Він не міг змиритися з цим, тому він із болем та співчуттям шукав реальної відповіді від Бога, а не просто висловлював ці питання та гіркі звинувачення. Він робив це не для того, щоб захистити себе, а волав про Божий захист для всього Божого народу. А Петро говорить про нахабних кепкунів, які виправдовують своє беззаконне життя, свою невіру, блюзнірство та ідолопоклонство.

‍

«І скажуть: Де обітниця Його приходу? Адже відколи впокоїлися батьки, все залишається так, як від початку творення!» (2 Петра 3:4)

‍

Гедеон також говорить про батьків. Вони використовують ті самі питання, але йдуть у протилежних напрямках із абсолютно різними мотивами та різним серцем.

‍

Боже довготерпіння – для кого і навіщо?

‍

І ось що відповідає їм апостол:

‍

«Тож є заховане – для тих, які цього бажають, що небо було з прадавнини, і земля – з води та водою – створена Божим Словом, через те тодішній світ, потоплений водою, загинув. А сьогоднішнє небо й земля збережені тим самим Словом і тримаються для вогню на день суду і погибелі безбожних людей. Це одне хай не буде приховане від вас, улюблені: один день у Господа – немов тисяча років, а тисяча років – неначе один день! Не бариться Господь з обітницею, хоч це деякі вважають за зволікання, але є довготерпеливий до нас, не бажаючи, аби хтось загинув, а щоб усі прийшли до каяття» (2 Петра 3:5-9).

‍

Друзі, на страшному суді ні в кого не буде шансу сказати: «Боже, Ти не давав мені знаків, Ти не показував мені, що Ти реальний Бог, люди не розповідали мені про Тебе, Біблії не було, в інтернеті у мене не висвічувалися біблійні канали, я ніколи не чув прославлення, я ніколи не бачив того, що відбувається довкола, і не розумів взаємозв'язку. І крім того, я мав мало часу для того, щоб покаятися. Ти не дав мені достатньо часу».

‍

Ніхто не матиме шансів. І у нас не буде можливості сказати, що ми не мали часу увійти до призначеної для кожного з Божих дітей духовної свободи. Ми знаходимося в таких громадах, де Бог різноманітними шляхами і засобами робить все для того, щоб ми не тільки стали на шлях спасіння, але щоб ми звершили цей шлях до кінця.

‍

І Він не хоче, щоб ми тяглися цим вузьким шляхом з гріхом навпіл. Бог не хоче, щоб це продовжувалося. Навіть якщо хтось із нас після покаяння грішив і падав, милосердний Спаситель не зачиняє двері ні перед ким. Він довготерпить кожного блудного сина та кожну блудну дочку.

‍

Він довготерпить кожного і каже: «Поверніться, діти-відступники, і Я помилую вас!» Так Він закликав ще через Єремію. Поверніться, не залишайтеся в тій проблемі, в якій ви перебуваєте, тому що ваш всемогутній Отець - Бог, Який є любов. Він той Отець, Який чекав і дочекався Свого блудного сина. Він чекає на кожного, хто тимчасово відійшов і зійшов зі шляху.

‍

Господь довготерпить нас. Він терпить кожного. Він кличе кожного. Він не залишає нас самих. Він знає хто ми. Тому Він продовжує терміни життя кожного до тих пір, поки не надасть всі можливості для спасіння кожному невіруючому, всі можливості для повернення кожному відступнику, всі можливості кожному віруючому, який ще в несвободі, всі можливості для розкриття дарів тим, хто ще не почали діяти, і всі можливості для прекрасного, святого і світлого служіння Господу і людям тим, хто ще не служать, як треба. Він довготерпить кожного.

‍

Головне підбадьорення у важкі часи

‍

«А Господній день прийде, мов злодій [уночі], коли небо з гуркотом пройде, а розпечені стихії розплавляться, і земля та діла, що на ній, згорять» (2 Петра 3:10).

‍

У принципі це підбадьорення. Господь не збирається робити рай на цій землі. Він має проєкт всього нового, як сказано в Писанні: «Ось творю все нове». Ми не боржники тіла. Отже ми не боржники нашого минулого. Коли ми розуміємо, що наше минуле згоріло на Голгофі, тоді Божий вогонь, який освячує нас зсередини, Божий вогонь віри, радості, сподівання та передчуття великого побачення з Ним розгоряється так, що вже ніхто і ніщо не зіб’є нас з пантелику і не виб'є з Божої колії.

‍

«Коли все це таким чином буде знищене, то якими треба бути у святому житті й у побожності вам, котрі чекаєте й прагнете приходу Божого дня, під час якого небо, охоплене полум’ям, зникне, а розжарені стихії розплавляться?» (2 Петра 3:11-12)

‍

Якими нам треба бути? Не просто святими і побожними, але такими, що чекають цього. Якщо ми не сприймаємо як підбадьорення і втіху те, що всі ці гріхи, жахи та трагедії, всі бісівські успіхи та сатанинські тирани, які зараз, здається, тріумфують, що все це згорить, то як ми цього чекатимемо? Адже через це прийде остаточна перемога! Тільки через це прийде остаточна свобода і слава для всіх дітей Божих з усіх народів.

‍

Прискорюй повернення Господа

‍

Отже, ми маємо чекати цього дня, який розпочнеться з повернення Господа у славі. І пам'ятайте, що для Господа один день - як для нас тисяча років. Коли Господь з'явиться, розпочнеться Його Тисячолітнє Царство. Це буде один день у Господніх очах.

‍

По-перше, нам необхідно чекати, активно очікувати, відчувати, вірити, молитися за це, кликати Його. А по-друге, слово, яке перекладено тут як «прагнете», означає «пришвидшуєте, прискорюєте». Це дієслово, що означає прискорювати щось максимально за рахунок зусиль та дій різного роду.

‍

Господь закликає нас бути в живому активному очікуванні цих великих і грізних подій і навіть прискорювати, квапити нашого Господа. І це для багатьох християн і євреїв немислимо, хоча це абсолютно єврейський підхід. Це глибоко вкорінено в єврейській давній і не лише давній культурі, вірі та ментальності.

‍

Ось чому Дух Святий викрив мене два тижні тому і показав, що я не виконую Божого заклику - не тільки не беру участі в цьому активному прискоренні, але у мене зовсім не має очікування, передчуття, я взагалі рідко згадую про це. І Він показав мені, що це може бути причиною певного гальмування. Я був змушений покаятися і чесно говорити про це. І не тому, що я крутий приклад того, як це треба виконувати, а навпаки. Але я вже в процесі тшуви – покаяння та звернення до того Божого зразка, який є взірцем для всіх нас.

‍

«Ми за Його обітницею чекаємо нових небес і нової землі, в яких проживає праведність. Тому, улюблені, очікуючи цього, постарайтеся, щоб Він знайшов вас у мирі, чистими і незаплямованими. А довготерпіння нашого Господа вважайте за спасіння, як і написав вам з притаманною йому мудрістю наш улюблений брат Павло» (2 Петра 3:13-15).

‍

Друзі, питання в тому, як ми дивимося на все, з чиєї точки зору. Ми можемо бути незадоволеними тим, що Господь терпить усе це, що Він швидко не покінчить з російською агресією, з іншими агресіями, що Він не закінчує швидко всі безбожні справи. Ми можемо постійно відчувати незадоволення від того, що Господь ще не з'явився, що ще не сталося виливу матеріальної благодаті на нас і в нас ще щось не влаштовано.

‍

І ми можемо вибрати зовсім інший підхід і вважати Його довготерпіння нашим спасінням, спасінням наших братів і сестер, наших друзів, наших родичів, усіх, хто нам дорогий, спасінням відступників, спасінням тих, за кого ми молимося, спасінням повноти, шалому та повної свободи в нашому житті. І за вірою нашою нехай буде нам!

‍

Рабин Борис Грисенко, КЄМО Київ

Слово на Шабаті КЄМО Київ 5 липня 2025 року